На мальовничому березі річки Синюха у селі Тернівка Кіровоградської області зберігалася унікальна архітектурна споруда – водяний млин. На жаль, він належить до тих споруд, які не зареєстровані в жодному документі, тож точний час побудови млина невідомий. За ствердженням фахівців, будівля належить до зразків архітектури XIX століття. Більше на kropyvnytskyi-future.com.ua.
Млин та його історія
Млин належав місцевому меценату Бенцу, тому будівлю стали називати «Бенчиків млин». Власне, на кошти пана Бенца і було розпочато будівництво. Зводили споруду протягом десяти років місцеві будівельники під керівництвом інженерів із Німеччини.
Млин більше нагадує величний палац давніх часів, аніж господарське приміщення. Для його побудови використали бутовий камінь – це звичайний граніт, що досить розповсюджений у Побужжі та лежить по берегах Синюхи. Товщина стін будівлі складає від одного метру. Зі сторони річки млин має чотири поверхи, а зі сторони берега – три. Млин був споруджений таким чином, щоб його не зміг зруйнувати паводок. Через Синюху тут прокладена гребля, яка значну частину води направляла до широкого кам’яного рукава, який крутив жорна водяного млина.
На той час будування водяних млинів було дуже вигідним для підприємців. До млина на березі Синюхи звозили зерно не тільки з Тернівки, а й з усіх навколишніх сіл та містечок. Загальна площа, яку обслуговував Бенчиків млин, була набагато більшою за територію сучасного Новоархангельського району. Випадкові знахідки польських монет XVIII сторіччя на полях навколо млина дозволяє зробити висновки, що сюди приїздили також і польські купці. Не відомо, чи привозили вони зерно, чи купували готове борошно, але це є свідченням того, що біля млина пана Бенца велася жвава торгівля.
Млини того часу працювали без електрики. Зерно зсипали на верхній поверх млина. Звідти воно зсипалося на верхні поверхи та подавалося на жорна. Жорна оберталися під дією потоку річкової води й, врешті, перемелювали зерно на борошно.
Після жовтневого перевороту 1917 року Бенчиків млин націоналізували. Як розповідає краєзнавець Владислав Шимченко, до 30-х років XX століття у будівлі розмішувався млин та магазин, у якому зберігали зерно. Зерно та борошно возили на спеціальних вагонетках, що їздили по рейках на рівні другого поверху.
Біля млина знайдені жорна, які використовувалися протягом ста років. За словами краєзнавця, споруду млина не відносять до пам’ятки архітектури, тому протягом декількох років про нього забули. Навколо млина все позаростало бур’янами, утворилося стихійне сміттєзвалище.
Лаванда біля млина
У 2018 році Бенчиків млин та прилегла територія стали приватною власністю. Нові господарі відразу оцінили всю красу та незвичайність цих місць на березі скелястих берегів Синюхи. Територію навколо старовинного млина прибрали, розрівняли та в жовтні 2019 року висадили кущики лаванду. Загалом лавандою засадили чотири гектари землі.
У липні 2020 року лаванда біля Бенчикового млина зацвіла вперше, що відразу зробило село Тернівку принадою для туристів Кіровоградщини та інших областей України. Лавандові поля в Тернівці не схожі на інші, адже вони розкинулися прямо на берегах Синюхи. Скелясті береги річки додають краси та особливого шарму цій території. Для любителів фотосесій господарі розміщають навколо квітучої лаванди різноманітні декорації: лавки та гойдалки, велосипед та зручні крісла.
Коли лаванда виростає до пікового стану, її скошують та переробляють. Скошені рослини йдуть на виготовлення букетів на продаж та лавандового масла. Натуральні продукти із лаванди пропонуються відвідувачам просто біля Бенчикового млина. Тут можна скуштувати ароматні напої із додаванням ароматних квітів та придбати букетик на згадку.