Субота, 20 Квітня, 2024

«Не солодкий» мікрорайон Кропивницького – Солодка Балка

 Під час мандрівки вулицями і провулками мікрорайону Солодка Балка у містян виникає думка, що район повністю забутий Богом і людьми. Провулків цього мікрорайону небагато: вул. Дагестанська, пр. Дагестанський, вул. Теплична. Вулиці і провулки не мають гарного дорожнього покриття. 

Мало того, з початку заснування у вулиць не було взагалі назв, на весь мікрорайон було всього 78 номерів. Про те, як створювалась Солодка Балка читайте далі в статті на kropyvnytskyi-future.com.ua.

Історія створення 

Краєзнавці гадають, що свою назву район отримав після будівництва залізничної товарної станції. Тоді ж біля неї зробили склади вантажів. В народі їх призвали солодкими, бо в них перевозили і зберігали цукор. Але старожили мають свою версію. Вони говорять, що якось міський злодій вкрав мішок цукру і втік у напрямку цієї балки. Однак його зупинив наряд поліції. Розуміючи, що втекти не вдасться з лантухом повним цукру, крадій втопив його в колодязі. Вода через кілька днів стала солодкою. Саме відтоді балку призвали Солодкою.

Висновки землеміра 

Єлисаветградський землемір відвідав околицю в 1915 році, і сказав, що крайня межа району займає не вигідне положення, нижня його частина під час повені заливається Інгулом і для будівництва вона не підходить. Також в його висновках було вказано, що назва району походить від того, що в балці розгорнулося передмістя, є солодка вода, що видобувається з колодязів. 

Тут немає освітлення, водопроводу, бруківки. На кожному кроці непроїзні провулки, що становлять стічні канави під час дощу, а у звичайний час — для виливання помиїв та звалища нечистот. 

Висновки архітектора міста

Чоловік перевірив роботу підлеглого землеміра і зазначив, що рельєф тут слабкий, вкрай хвилястий, прорізаний ярами, з масою дрібних садиб, всі споруди тиснуться один до одного по крутих схилах, і, нерідко, дах будівлі одного володіння є продовженням іншого. 

У своїй резолюції він вказав, що видавати дозвіл на будівництво будинків у Солодкій Балці не будуть. Такий вердикт був справедливий. Коли закінчилася Друга світова війна, місцеві газети повідомили, що на початку ХХ століття геологи, які проводили дослідження в районі Мотузянки, залізничної станції та її околиці знайшли білу глину, білий камінь, мінеральні джерела, і 20-метровий шар родовищ. З останнього колись будували у місті будинки. 

Промисловість району 

Тут була певна промисловість. На околицях району до 30-х років ХХ століття знаходилася велика, товарна станція, найбільший в місті склад спирту та горілчаний завод. Крім того, 1941 року тут працювала ТЕЦ, фірма, яка виготовляла вироби з металу. На території цієї станції складували бурти зерна. Після 1945 року Радгосп «Зоря» збудував теплиці і парники. Вони вирощували овочі, гриби для місцевих ресторанів міста. 

У 50-х роках розмістили контору ОРСА з конюшнями, пізніше пристосування під гаражі. В сучасній промисловій зоні цього району працюють: ТОВ «Три стар», «Олійня», перукарня, стоянка для вантажівок. Горілчаний завод припинив свою діяльність. 

Як живуть люди в сучасному районі? 

Тут найбільше проживає старожилів. Неозброєним оком видно насипний грунт під будівлями. На городах людей можна побачити великі бар’єри створені власноруч з бетону.  Їх основна функція – це підтримувати землю від зсувів. Тому господарі часто привозять власними силами чорнозем. 

Фруктові дерева, овочеві культури дають малий врожай. Корінні мешканці цього району впевнені, що головною запорукою успіху городництва являться розуміння характеристик ґрунту. Особливо це зрозуміло коли відбуваються аварії підземних комунікацій, бо тоді стіни будинків вкриваються тріщинками. 

Latest Posts

.,.,.,.,.,.,.,. Copyright © Partial use of materials is allowed in the presence of a hyperlink to us.