У самому серці Чорноморського узбережжя, де історія переплітається із сучасністю, розташований наш Миколаїв. Це місто, яке стало символом кораблебудівної майстерності та військової потужності. Тут кожен корабель має свою легенду, а кожна верф несе на собі відбиток століть. У цьому лонгріді на сайті mykolaiv-future.com.ua ми зануримося в захопливу історію нашого регіону. Від зародження першої верфі у 1788-1789 роках, через могутній радянський період, до інноваційних технологій сучасності та викликів доби незалежності…
Зародження кораблебудування у Миколаєві
На гирлі річки Інгул, що впадає в Південний Буг, було засновано першу військову верф. У далекому 1788-му році. Це місце розташоване на південному заході сучасної Миколаївської області. А у 1789-му, за наказом князя Таврійського Григорія Потьомкіна (1739-1791), офіційно виникло місто Миколаїв.
20 серпня 1789-го року молодий лейтенант Олександр Феодосійович Бестужев (1761-1810) отримав наказ збудувати перший 44-гарматний фрегат “Святий Миколай”. У вже у грудні того ж року його успішно спустили на воду.
Географічне розташування верфі між Інгулом і Південним Бугом забезпечувало швидкий доступ до Чорного моря Крім цього, це сприяло розвитку як військової, так і торгівельної діяльності.
За оцінками експертів, навіть у перші роки своєї діяльності місцеві верфі сприяли підвищенню обороноздатності Південного узбережжя Російської імперії. У порівнянні з іншими регіонами – на 30%. Варто відзначити, що тут відразу почали використовували сучасні для того часу методи будівництва.
Архівні дані свідчать, що вже до 1791-го року в Миколаєві було побудовано більше як два великі кораблі. Це демонструє швидкий розвиток індустрії. Назви верфей, портових споруд і перших суден збереглися в місцевих документах і досі нагадують про велич ранньої корабельної традиції.
Місцевий клімат, географічні умови та стратегічне розташування створили унікальні умови для розвитку суднобудування. Це стало неповторною відмінністю нашого регіону та фундаментом для подальших історичних етапів.
Про велич військових кораблів
Після Другої світової війни (1941-1944) Миколаївські верфі перетворились на центри виробництва кораблів для Чорноморського морського флоту СРСР. 25 червня 1968-го року на заводі імені 61-го комунара було закладено протичовновий корабель “Миколаїв”. Він став символом нового витоку суднобудівної потужності Миколаївщини.
19 грудня 1969-го року корабель “Миколаїв” успішно спустили на воду, а 31 грудня 1971-го – ввели в експлуатацію. Це підтверджує оперативність та високий рівень кораблебудівництва.
У 1982-му році на Чорноморському заводі було спущено на воду ракетний крейсер “Москва”. Він демонстрував потужність і технологічну досконалість радянських верфей.
Місцеві підприємства, такі як завод імені 61-го комунара, завод “Океан” та Чорноморський суднобудівний завод, виготовили понад 50 військових суден, які забезпечували стратегічну безпеку СРСР на Чорному морі.
Статистичні дані свідчать, що продуктивність Миколаївського суднобудування перевищувала показники аналогічних регіонів на 20-30 %. Це підкреслює його місцеву унікальність і важливість.
Видатні особистості та керівники
Історія кораблебудування в Миколаєві тісно пов’язана з іменами видатних діячів, які залишили глибокий слід у розвитку цієї галузі. Князь Григорій Потьомкін наказав заснувати першу верф, заклавши фундамент для створення міста.
Михайло Леонтійович Фалєєв (1730-1792) – це не лише перший житель Миколаєва, а й перший будівельник верфі. Він активно сприяв впровадженню нових технологій у суднобудуванні. Олександр Феодосійович Бестужев (1761-1810) очолював будівельні роботи перших фрегатів, що дали старт індустрії.
У радянський період керівництво підприємствами довіряли видатним спеціалістам: Володимиру Миколайовичу Андріанову (1913-1978), який очолював завод імені 61-го комунара з 1965-го до 1976-го року, та Ігорю Миколайовичу Овдієнку (1937-2018), що керував роботою верфей у період 1986-1994 років.
У сучасну епоху, з 2017-го по 2024-ий, завод імені 61-го комунара очолював Валерій Миколайович Калашников. Він впроваджував сучасні технології та модернізаційні проєкти, забезпечуючи стабільність виробництва.
Технічні характеристики та інновації
Протичовновий корабель “Миколаїв” (проєкт 1134Б) – це яскравий приклад високої технічної оснащеності місцевих суднобудівних підприємств. Нормальний тоннаж корабля становив 6 670 тонн, а повний – 8 533 тонн. Його довжина дорівнювала 173,4 метра, ширина – 18,54 метра, а осадка – 6,53 метра.
Система руху базувалася на 4 форсажних і 2 маршевих газових турбінах. Вони забезпечували сумарну потужність у 93 060 кінських сил. Максимальна швидкість корабля досягала 32 вузлів. Економічна швидкість становила – близько 18 вузлів. Екіпаж міг налічувати від 380 до 425 осіб, включаючи 47 офіцерів.
Фрегат “Миколаїв” (проєкт 1135) мав довжину 123 метри, ширину 14,2 метра та екіпаж зі 197 осіб. Озброєння цього судна включало 76-мм артилерійські установки АК-726, ракетні комплекси типу “Раструб-Б” та зенітні системи “Оса-МА-2”. Використання інноваційних методів, таких як автоматичне зварювання та сучасні газорізальні апарати, дозволяли зменшити трудомісткість виробничих робіт у 5-7 разів.
За результатами впровадження новітніх технологій продуктивність виробництва збільшилась на 15-20 %. Це унікальне досягнення у порівнянні з іншими регіонами України. Ці технічні показники та інноваційні рішення свідчать про високий рівень локальної суднобудівної майстерності та постійний розвиток галузі.
Період 1991-2024
Після здобуття незалежності України у 1991-му році Миколаїв зазнав масштабних трансформацій у суднобудівній галузі. Верфі, такі як завод імені 61-го комунара та завод “Океан”, опинилися перед викликами нової ринкової економіки та конкуренції з іноземними виробниками.
У 1993-му році було укладено низку угод з іноземними замовниками. Зокрема з грецькими компаніями. Це сприяло виробництву цивільних суден. Однак економічні труднощі, нестача державного фінансування та зміна пріоритетів призвели до того, що частина військових проєктів була відкладена або зупинена.
У 2000-х роках почалося активне впровадження модернізаційних технологій. Завод “Океан”, перейшовши у власність міжнародних корпорацій, до 2008-го року обробив 56 145 тонн металу. Це на 51 % більше, ніж у найкращий радянський рік. Завод імені 61-го комунара побудував понад 27 цивільних суден. І це лише у період з 1991-го по 2007-ий рік, перевищивши радянські показники.
Місцеві проєктно-конструкторські бюро, такі як ТОВ “МДІМ” та ТОВ “Сі-Джоб Миколаїв”, забезпечують щорічний приплив близько 40 нових конструкторів з Національного Університету Кораблебудування. Це гарантує розвиток галузі у майбутньому.
Протягом 2017-2024-их років керівництво суднобудівними підприємствами, очолюване Валерієм Миколайовичем Калашниковим, стабілізувало виробництво та сприяло розробці нових проєктів для ВМС України. Цей період відзначається активною інтеграцією з міжнародними партнерами, збільшенням експорту та впровадженням сучасних технологій. Це перетворює наш Миколаїв на один із провідних центрів сучасного суднобудування в Україні.
