Історія Кропивницького тісно пов’язана із заводом з виготовлення сільськогосподарської техніки, що заснували у цьому степовому краї Роберт та Томас Ельворті. На своєму підприємстві брати створювали сільськогосподарські машини, втілюючи сміливі інноваційні задуми. Більше на kropyvnytskyi-future.com.ua.
На шляху до мрії
Родина фермера Едварда Ельворті проживала у графстві Сомерсет Великої Британії. Це була традиційна англійська сім’я, де було п’ятеро дітей. Найстарший син, Роберт, народився навесні 1846 року. Томас з’явився на світ у 1847 році.
Батьки сподівалися, що старший син стане спадкоємцем і продовжить батьківську справу, але Роберт мріяв стати інженером. Свій перший інженерний досвід Роберт отримав у Бостонській фірмі «Таксфорд та сини», де працював з 1865 по 1868 рік. Таке практичне навчання коштувало його батькові 99 фунтів стерлінгів.
Далі Роберт вирушив до США. Це був період економічного розвитку Сполучених Штатів і інженери без роботи не залишалися. Там Роберт майстрував різні інструменти, а потім три працював у мостобудівній компанії міста Балтимор на посаді інженера-розробника.
Томас Ельворті свою трудову діяльність почав трудовим агентом фірми «Клейтон і Шатлворт». Мріючи стати підприємцем та розпочати власну справу, він шукав місце, де можна заробити стартовий капітал.
Мрія у братів була однакова, отже, з 1871 року Роберт та Томас почали разом шукати місце для початку власної справи. Увагу братів привертали ті регіони, де набирав обертів розвиток сільського господарства. У цьому сенсі їх зацікавив Єлисаветград та його околиці. Як вважає кандидат історичних наук Ольга Скороход, ці землі були обрана не випадково: саме тоді в Російській імперії було скасовано кріпосне право, отже, було багато дешевих робочих рук. З іншого боку, це був регіон чорноземів – зовсім нових ґрунтів, для обробки яких була потрібна принципово нова техніка. Отже, тут було багато вільного простору для підприємницької та інженерної діяльності.
Власна справа та винаходи
Одразу після заснування нового підприємства брати Ельворті ремонтували сільськогосподарську техніку. Потім почали завозити техніку з інших країн. Але навіть нові механізми європейської якості потрібно було пристосувати для оброблення чорноземів, що були навколо Єлисаветграду. Такі ґрунти вимагали важкої техніки.
З часом маленька майстерня братів Ельворті перетворилася на власний завод, який у радянські часи став заводом «Червона Зірка». Томас займався менеджментом, Роберт працював над інженерними винаходами.
З 1877 року на заводі почали випуск зернових розкидних сівалок за проєктом Томаса Ельворті. Такі машини можуть вносити в ґрунт як насіння, так і добрива. Ця техніка одразу здобула шалений попит і брати Ельворті побудували ще один завод. Сівалки братів Ельворті знали по всій Європі, їх підприємство було найбільшим в цій галузі.
Крім сівалок, на своїх заводах брати Ельворті збирали багато техніки, що значно полегшувала працю у сільському господарстві. Тут збирали молотарки, що розділяють зерна від колосків, просорушки для перероблення проса на пшоно, маслобойки для виготовлення масла з вершків та багато іншого приладдя. Всі машини на заводах виготовлялися за кресленнями Томаса Ельворті.
Винаходи братів Ельворті були запатентовані. Великий попит як в Російській імперії, так і за кордоном мала соломотопка. За допомогою цього пристрою енергія від спалювання соломи використовувалася для роботи молотарки. Соломотопка була запатентована і дозволила підприємцям заробити чи не найбільший свій капітал.
Чималу популярність здобув ще один винахід – котушковий висівковий пристрій. Сівалка, що була оснащена таким механізмом, могла висівати насіння різного розміру.
Розвиваючи власне підприємство, Роберт та Томас Ельворті не забували про своїх робітників. Кожен з них отримував гідну зарплатню, пільги на придбання житла та стабільні пенсії.