Субота, 24 Лютого, 2024

Історія музею заводу “Червона Зірка”

Кропивничани та гості міста, зазвичай, під час екскурсій чи запланованих прогулянок, приділяють увагу відвідинам відомих маркерів-музеїй, як-от: краєзнавчий, художній. Їх відвідують частіше й через зручне розташування – в самому серці Кропивницького, його центральній частині. Музей-будинок братів Ельворті, засновників музею “Червона зірка”,  розташований вище центру  Кропивницького, тож його оминають увагою, а дарма. Більше на сайті kropyvnytskyi-future.

Завод “Ельворті” – один із перших у Європі

Сам завод “Червона зірка” (завод “Ельворті”) — з 1874 року спеціалізується на випуску сільськогосподарської техніки.

Його заснували підприємці брати Роберт і Томас Ельворті. 

Перший виробничий корпус побудували у 1877, тоді ж розпочали  виготовлення сівалок та іншого сільськогосподарського інвентарю.

У 1880-х роках  завод «Ельворті» був одним із перших у Європі. 

Тут виготовляли у різні роки сівалки, молотарки, маслоробки, просорушки. Обсяги виробництва поступово зростали, сівалки почали експортувати в країни Близького Сходу. 

На початку 30-х років минулого століття завод отримав Велику Золоту медаль  на Міжнародній виставці виставці у м. Лібаві (нині Латвія), Ґран-Прі на Міжнародній виставці у Парижі, орден Трудового Червоного Прапора в 1966 році. 

В часи СРСР більше половини обсягу сівалок вироблялося саме тут, а техніку постачали в більше ніж 60 країн світу. 

Точна дата будівництва музею невідома 

Будинок Ельворті – це пам’ятка архітектури. Точна дата будівництва невідома. Припускають, що він побудований наприкінці 19 століття, в той же час, коли будували і корпуси заводу. Саме тут жила сім’я Томаса і Роберта Ельворті. Будинок створений у мотивах італійського ренесансу.

У будинку є камін у великій їдальні, що була улюбленим місцем ігор дітей взимку. 

На першому поверсі жила прислуга, а на другому – власне сім’я Ельворті. Будинок мав власну систему каналізації та водопостачання, тоді як загальноміської ще не було. В музеї зберігся  камін і паркет. 

Зі спогадів Х. М. Кларксона Вебб, паркет в будинку полірували як скло. 

Увагу відвідувачів привернуть великі мармурові сходи, що ведуть відразу від парадного під’їзду до бельетаж, над якими розміщена картина із зображенням дітей, що танцюють у лісі. 

Парадний вхід маєтку  – з англійською конструкцією подвійних дверей, а велике скло на дверях слугувало для захисту від злодіїв. Також були  спеціальні масивні віконниці в якості третіх дверей. 

Прикрасою будинку слугують пишні люстри, які були підібрані засновниками музею в середині 90-их. Ви побачите оригінальну документацію з часів заснування, світлини, предмети декору тощо. 

Існує легенда, що Роберт після сніданку виходив сюди з чашкою чаю і спостерігав за робітниками, які спізнювалися. Певно, що легенда правдива, позаяк будинок розташований в серці території заводу, –  вежа розмістилась над прохідною.

Роберт обожнював сільськогосподарські мотиви, тож, якось придбав  картину відомого українського художника Миколи Пимоненка, де зображувалась оранка. За іншою сімейною легендою, картину було експоновано на традиційній пересувній виставці в Єлисаветграді, але Р. Ельворті був у від’їзді і Експозиції не бачив. За легендою, Роберт спеціально виїхав до Полтави, де в той час експонувалася виставка, і придбав картину Пимоненка.

Будівля стала музеєм у 1994 році 

За часів СРСР тут розташовувались управлінські приміщення, наприклад, колишній банкетний зал служив кабінетом директора. 

Будівлю перетворили в музей в 1994 році. Збереглись документація та фотографії з часів заснування, декор, срібне блюдо.

Latest Posts

.,.,.,.,. Copyright © Partial use of materials is allowed in the presence of a hyperlink to us.