За 25 кілометрів від Кропивницького знаходиться село Суботці. Населений пункт належить до Кропивницького району і розташований за 11 кілометрів від іншого районного центру, міста Знам’янки. Більше на kropyvnytskyi-future.com.ua.
Історія поселення з давніх часів
Як стверджують місцеві краєзнавці, з XII по XVII століття ці території були пустелею, так званим «Диким полем». Тут часто відбувалися битви між українцями та кримськими татарами, турками та польськими шляхтичами. У XIV столітті до теперішнього села підходив Чорний ліс. Потім дерева викорчовували, щоб землі для ведення сільського господарства.
З 1740 року північні частини дикого поля стали власністю Російської Імперії. Взимку того року почалася російсько-турецька війна і хан Керім Гірей спустошив та випалив цей край. Тільки у 1772 році та цих територіях почали селитися селяни, що тікали від панів.
Вважають, що село Суботці почалося з військового поселення, що з’явилося на правому березі річки Аджамки та Сріблянки (це – її притока). Назва того поселення була Суботова. За іншою версією, назва села пов’язана з найменуванням роти новосербського Гусарського полку Суботиц або Суботиця. Тобто, назва села має сербське походження.
Місцеве населення спочатку дуже вороже сприймало сербів, які прийшли до села зі своїми законами. Вони були озброєні та мали намір закріпачити тутешніх селян. Відчувалася напруга між людьми, але з часом все владналося.
У 1798 році в Суботцях було 1081 мешканець. Згідно з документами, село займало площу 7 тисяч 757 десятин землі. Майже через сто років в селі було понад три тисячі людей. Як розповідає сільський голова Андрій Борідченко, землі Суботців належали декільком поміщикам. У власності поміщиці Олексієвої А. В. перебувало 90 десятин землі. Поруч з неї на цих землях господарювали поміщики Павлов, Енгельс та Фольд, які мали по 2 500 десятин землі.
Цікаво, що серед повстанців на броненосці «Потьомкін», що відбулося у Чорному морі 1905 року, був уродженець Суботців Іван Корецький. Також в Суботцях народився Павло Іванович Прима, який, за словами сільського голови, був одним із борців проти самодержавного режиму.
Після жовтневого перевороту 1917 року село почало рости. У 30-х роках XX століття у Суботцях було дві неповні середні школи та одну початкову, працювали два сільських клуби, дев’ять хат-читалень, дві амбулаторії.
В Суботцях розвивалося і культурне життя. У липні 1936 року був створений хоровий гурток, який очолював Іван Корнійович Бузина. Також працювали національний молдавський хор та танцювальний гурток.
Під час Другої Світової війни село перебувало в окупації з 5 серпня 1941 року по 5 січня 1944 року. По закінченні війни життя в Суботцях почало відроджуватися.
Василь Гуртовий та його внесок у розвиток села
Відомо, що у 70-х роках XX століття найбагатшим колгоспом в селі Суботці був колгосп імена Леніна, який очолював Василь Мусійович Гуртовий (двічі герой соціалістичної праці). Як стверджує краєзнавиця з Кропивницького Тетяна Іванівна Зайцева, Василь Мусійович самотужки підняв колгосп фактично з руїн. На початку свого правління пан Гуртовий робив усе, щоб придбати техніку для обробки землі. На його думку, без належної кількості техніки неможливо вести сільське господарство. Поступово Василь Мусійович зміг зібрати у своєму колгоспі зразки найсучаснішої сільськогосподарської техніки, яка працювала на нивах колгоспу на повну потужність.
Іще одним пріоритетом його діяльності були люди. Піклуючись про людей, він побудував в селі декілька комфортабельних двоповерхових будинків. Для тих часів таке житло у сільській місцевості сприймалося, як щось неймовірне. Тоді в цих будинках отримали житло вчителі сільських шкіл, лікарі, та фахівці, що потрібні для колгоспу. Була побудована вулиця Молодіжна, що мала гарні та комфортні будинки для молодих сімей. Такі будиночки можна було придбати за половину вартості (іншу половину сплачував колгосп). Піклування про людей мало великий сенс і заохочувало людей до роботи у колгоспі. А слава про колгосп на Кіровоградщині виходила далеко за межі області.