Одним із мальовничих міст Кіровоградщини справедливо можна вважати один із районних центрів області – місто Мала Виска. Надзвичайною й самобутньою красою цього краю захоплювався знаменитий художник Петро Оссовський, що називав Маловисківщину Степовою Елладою. Більше на kropyvnytskyi-future.com.ua.
Історія міста
Історія міста Мала Виска розпочинається у 1752 році. Тоді, як стверджує дослідник краю Григорій Перебийніс, на береги річки Мала Вись прибули перші переселенці із території Молдови й було засновано постійне поселення. До цього часу навколо річки Вись люди селилися лише періодично: на короткий термін тут з’являлися табори скіфів або намети русичів, пізніше козаки влаштовували зимівники. Але вірогідної інформації про те, щоб на цих територіях було якесь постійне поселення до другої половини XVIII століття, не знайдено. Отже, першими маловисківчанами вважають саме молдован. Може, саме тому один із районів Малої Виски місцеві мешканці називають Бессарабією?
У XVIII століття території сучасного міста Малої Виски та навколо нього за велінням цариці Єлизавети Петрівни почали заселяти втікачі із держав, що де вже на той час панували турки. В цих місцях будувалися укріплення, фортеці та форпости для захисту від руйнівних набігів турецьких та татарських загонів. В Малій Висці був закріплений сторожовий пост.
Назва поселення утворилася від річки Вись, що протікає крізь нього. Слово «Вись» із давньославянської мови перекладається як «вода».
Слобода Вись, як називали тоді ці землі, належала генералу-поручнику Івану Хорвату. На деякий час слобода перейшла у власність, а потім була куплена Іваном Лепьохіним (мандрівником та дослідником).
Більше як 8 тисяч десятин землі біля Малої Виски імператриця Катерина Друга подарувала князю Сергію Кудашеву. У власність князю також переходили майже тисяча кріпаків. Князь назвав свої землі Кудашеве, побудував тут маєток для своєї родини, храм та невелике підприємство. У 1889 році за бажанням одної зі спадкоємиць князя був зведений палац. Ця двоповерхова будівля із вишуканою галереєю зберігалася до XXI століття і вважається справжньою архітектурною перлиною.
У середині ХІХ століття Кудашев продав свій маєток дворянину О. К. Улашину. Стверджують, що саме він назвав містечко Малою Вискою.
Навколо маєтку Кудашевим розкинувся парк. Багатьом його деревам вже більше, як сотня років. На центральній вулиці Малої Виски завжди жваво велася торгівля. Як розповідають місцеві бібліотекарі, Малу Виску називали «маленькою Одесою» через те, що в місті було багато базарів, магазинів та маленьких крамничок.
Знахідки краєзнавців
Дуже важливою знахідкою для краєзнавців та дослідників краю є заповіт князя Сергія Кудашева. Згідно з цим документа, князь поділив маєток порівну між своїми дітьми. Також знайдено купчу (що є аналогом сучасного акту продажу), що датується 3 липня 1868 року. Згідно з цим документом, Сергій Сергійович Кудашев продав частину спадщини від батька своїй сестрі Марії Сергіївні Подолинській (Кудашевій).
В документі ця територія названа «Кушарський Степ». Її площа складає більш ніж 1124 десятин (1124 гектарів). Кушарський Степ обмежували села Олексієвка, Велика Виска та землі Олександри Кудашевої.
Ці знахідки не заперечують факт продажу землі Кудашевим поміщику Улашину. Навпаки, згідно з цими документами можна припустити, що нащадки князя Кудашева продали свої успадковані землі.
Потім були знайдені архівні документи, які заперечують факт продажу земель. Згідно з цими документальними доказами, принаймні частина маєтку князя (а саме Кушарський степ, або Кушарка) належала спадкоємцям Кудашевих до жовтневого перевороту у 1917 році.