Містяни Єлисавтеграду з самого початку його заснування споживали алкоголь, і цьому є певні підтвердження. Кожне місто мало свої особливості споживання, які губляться в глибині віків. В Єлисаветграді були свої заклади і звичаї споживання спиртного. Більше на kropyvnytskyi-future.com.ua
Влада і горілка
Влада в усі часи прагнула до того, щоб монополізувати випуск горілки, але не забороняла її споживати. Проте уряд не зміг повністю заборонити виробляти та продавати горілку, не зважаючи на її шкоду для здоров’я. Причина проста – продаж горілчаних виробів приносив великий дохід в бюджет. За часів правління народних комісарів проти такого рішення виступив наш земляк – Лев Троцький.
Влітку 1923 року більшовики провели збори, на яких розглядали питання про узаконення вільного продажу горілки з фіскальною метою, тобто для наповнення бюджету. Проти такої ідеї виступав Троцький, він старався переконати уряд в тому, що погана ідея поповнювати бюджет тільки продажем горілчаних виробів недоцільно. Троцький заявив, що в першу чергу потрібно розвивати промисловість. Пізніше виявилося, що Радянські урядовці вдалися до пограбування населення за допомогою горілки.
До початку революції в нашій області торгували виробами, міцність яких не перевищувала 40 градусів, тобто була горілка 20 і 40 градусів. Містяни і селяни віддавали перевагу першій, бо вона була дешевою. Уряд пішов на хитрість, й під виглядом боротьби з пияцтвом взагалі припинили випуск горілки. Натомість почали виготовляти 30 градусну рідину, якою називали наливкою.
Документ, правила відкриття закладів з продажу горілки
Є цікавий документ, який був підписаний владою у 1792 році. Називався він «предписание» єлисаветградському городничому Степанову. В ньому йшлося про упорядкування утримання трактирів, геребрів у повітових містах. Також в документі було вказано, яка кількість в місті їх повинна бути. Отже, планувалося відкрити у місті 5 трактирів і герберів.
Такі заклади утримували «обрані» люди, ті, які зналися на торгівлі. Заклад не мав права відкривати свої двері і приймати гостей до тих пір, поки йде Божа служба в церкві.
В документі також був указаний порядок роботи. Відвідувати такі трактири можна було тільки вихованим людям, гарно одягненим. Обслуговуючий персонал також мав спеціальну форму, він повинен ввічливо і шанобливо відноситися до відвідувачів, пропонувати їм найкращі напої.
В такі заклади вхід був заборонений селянам, солдатам, п’яницям. В закладах було заборонено грати в азартні ігри, карти. Якщо порушувались вимоги, то відповідальність несли за це власники, їх суворо карали і виписували штрафні санкції.
Для громадян нижчих станів відкривалися корчми, шинки, пивні, а також був поширеним приватний продаж алкоголю. Варто зазначити, що трактири і гербери відіграли велику роль в історії сучасного обласного центру. Гучної слави здобув заклад, або винний погрібок, на вулиці Велика Перспективна (тепер приміщення колишнього Держбанку).
Не тільки горілка, ще й пиво
Окрім міцних напоїв єлисавтеградці активно вживали пиво. В місті існувало багато пивних лавок. До них приходили, як місцеві чоловіки, так і приїжджі. Найкращими вважалися три пивні. Одна була розташована на Верхній Пермській вулиці, друга на міському ринку, і остання біля залізничного вокзалу.
Пиво продавалося виключно на розлив, обов’язково потрібно було купувати закуски – раки, воблу. Все пиво фасували на заводі Зельцера і продавали не тільки в нашому місті, відправляли також в столицю. Завод виготовляв крім пива, власні скляні пляшки, зразки яких зберігаються в краєзнавчому музеї.
