Площі Кропивницького — це важлива частина історії та архітектурної спадщини міста, яка відображає його розвиток від Єлисаветграда до сьогодення. Площі Героїв Майдану, Богдана Хмельницького та Театральна неодноразово змінювали свій вигляд і назви, ставали центрами важливих історичних подій та міського життя. У цій статті на kropyvnytskyi-future.com.ua розповідаємо про історію площ Кропивницького, їхню архітектуру, урбаністичні зміни та сучасну роль у розвитку міста.
Площа Героїв Майдану у Кропивницькому: від заснування до часів Незалежності
Сучасна площа Героїв Майдану є найстарішою площею Кропивницького. У 2019 році вона відзначила своє 180-річчя. Її історія яскраво демонструє еволюцію головного громадського простору міста:
- Розбито площу було на місці, яке подарував місту Іван Іванович Фундуклей за своїм заповітом у 1839 році.
- До 1834 року на цій території розташовувалися цегляні споруди з глибокими підвалами, але вони були повністю знищені великою пожежею.
- Спершу територію обладнали під плац, висадивши алеї дерев, а згодом відбулася реконструкція: майдан обнесли залізною огорожею з гранітними колонами.
- Після появи міського водогону простір оновили: обладнали фонтан, розбили квітники та збудували два павільйони для громадського клубу і буфетів.
- Радянська влада кардинально змінила призначення площі: у 1924 році клуб перетворили на музей імені Леніна, а буфет закрили.
- У 1930-х роках майдан назвали на честь Сергія Кірова, а в листопаді 1936 року в центрі площі встановили великий бронзовий пам’ятник роботи скульптора М. Манізера.
Новітня історія площі розпочалася в роки незалежності. Саме тут 24 серпня 1991 року тисячі жителів міста під звуки національного Гімну вітали підняття Державного прапора України на будівлі обласної адміністрації. Після Революції Гідності, 23 лютого 2014 року, пам’ятник Кірову було демонтовано. Вже 24 лютого 2014 року міська рада прийняла рішення про перейменування площі на Героїв Майдану.
Площа Богдана Хмельницького: історія перейменувань та сучасний транспортний хаб
Другий за важливістю майдан Кропивницького, який сьогодні є важливим транспортним вузлом, має не менш цікаву історію трансформацій та перейменувань.
| Історичний період | Назва площі | Походження назви |
| Середина ХІХ століття | Банна площа | На території знаходилися міські публічні лазні (від рос. “баня”). |
| Після 1865 року | Макеєвський бульвар | Перейменована після смерті міського голови, почесного громадянина Івана Макеєва. |
| Радянський період | Площа Декабристів | Названа на честь учасників повстання 1825 року. |
| З 1995 року | Площа Богдана Хмельницького | Отримала сучасну назву після встановлення у центрі скверу пам’ятника гетьману. |
Сьогодні майдан відіграє роль транзитної зони та ділового центру. Рух площею йде по колу, пріоритет надається транспорту, що заїздить на площу. Навколо розташовані обласний академічний театр ляльок, Будинок профспілок та Будинок побуту «Інгул». Архітектурним завершенням площі став пам’ятник Богданові Хмельницькому, встановлений у 1995 році за проєктом скульпторів О. Гончара, М. Вронського та архітектора А. Губенка.
Театральна площа Кропивницького: архітектурна спадщина та історія створення
Містобудівний простір Кропивницького формувався під значним впливом військового відомства. Від 1829 до 1864 року місто було осередком військових поселень у Південній Україні. Саме тоді в колишньому передмісті Ковалівка виникло військове містечко, де розмістили штаб-квартиру резервного кавалерійського корпуса.
У 1867 році на межі вулиці Дворцової (нині Театральна) та кавалерійського парку було споруджено будівлю театру в стилі пізнього ампіру. Будівництво фінансував інженерний полковник Г. В. Трамбицький. Сьогодні Театральна площа є однією з найкрасивіших локацій міста, де розташований Кіровоградський академічний український музично-драматичний театр імені М. Л. Кропивницького та гранітне погруддя самому корифею української сцени.
Видатні архітектори Кропивницького (Єлисаветграда): творці історичного центру
Архітектурне розмаїття Кропивницького — це спадщина видатних зодчих кінця ХІХ – початку ХХ століття, які майстерно поєднували стилі еклектики, класицизму та модерну.
- Олександр Лишневський: Випускник Петербурзької Академії мистецтв, який обіймав посаду міського архітектора у 1895–1901 роках. За його проєктами збудовані ремісничо-грамотне училище, жіноча гімназія, повітове відділення Державного банку та Велика хоральна синагога у мавританському стилі.
- Яків Паученко: Видатний єлисаветградський архітектор, чия творчість залишила глибокий слід у місті. Він спроєктував лікарню Червоного Хреста Святої Анни, водолікарню Гольденберга (нині міська лікарня № 3), Гостинний двір та театр «Ілюзіон». Паученко майстерно поєднував тогочасний модерн з іншими архітектурними напрямками.
- Андрій Достоєвський: Молодший брат відомого письменника, який працював міським архітектором з 1849 по 1858 рік. Під його керівництвом споруджувались комплекс кавалерійського училища та Покровська церква.
Радянська архітектура та забудова: втрата історичного ландшафту міста
Архітектурний ландшафт центральних площ та вулиць зазнав радикальних змін і непоправних втрат протягом другої половини ХХ століття.
У 1950–1960-х роках у місті панував стиль сталінського «ампіру». До проєктування долучилися столичні та місцеві архітектори: Леонід Дворець, В. Сікорський, Л. Крейтор, О. Возний. Вони спроєктували ансамблі будівель, які сьогодні формують обличчя вулиць Великої Перспективної та Театральної. Зокрема, будинок обкому Компартії (нині приміщення міської ради) був збудований на місці зруйнованого Успенського собору.
Починаючи з 1960-х років, у місті проводилася масштабна реконструкція. Були збільшені площі кварталів, розширені транспортні шляхи по вулицях Великій Перспективній, Вокзальній, Шевченка та інших. Це призвело до знищення традиційної периметральної історичної забудови, а нові висотні панельні будинки спотворили гармонію історичного центру.
Реконструкція площ Кропивницького: урбаністика та нові проєкти просторів
Сьогодні перед містом стоїть завдання ревіталізації громадських просторів. Головним проєктом найближчих років є масштабна реконструкція площі Героїв Майдану.
Розробка проєкту компанією ТОВ «Гільдія зодчих» розпочалася ще у 2021 році, але через повномасштабне вторгнення роботи призупинили. У 2024 році управління капітального будівництва замовило коригування проєкту за 1,5 мільйона гривень, щоб актуалізувати його до сучасних будівельних норм. Загальна вартість реконструкції оцінюється у понад 90 мільйонів гривень.
Згідно із затвердженим ескізом, реконструкція передбачає:
- Заміну старого покриття на нове з гранітної плитки.
- Встановлення нових декоративних опор освітлення сучасного зразка.
- Облаштування музичних «сухих» фонтанів по обидва боки від центрального фонтану у формі «арки».
- Встановлення нового пам’ятного знаку, що відображатиме посилання Революції Гідності, замість нинішнього меморіалу.
- Встановлення артоб’єктів «Боротьба за Гідність» та «Танцювальна столиця України».
Площа залишатиметься центром міських подій, з оновленим функціоналом, що підтверджується візуалізацією.
Експерти програми DOBRE наголошують, що успішні громадські простори повинні базуватися на ключових принципах:
- Інклюзивність та безбар’єрність: Відсутність сходів без пандусів та зручні підходи для маломобільних груп населення.
- Типологічна адаптивність: Простір має пропонувати рекреаційні, культурно-розважальні та комунікативні функції.
- Кліматична стійкість: Створення зелених зон та сучасних систем зливової каналізації для комфорту за будь-якої погоди.
- Контекстне розкриття історії: Використання дизайну та освітлення для підкреслення історичної цінності архітектури.
Тільки поєднуючи дбайливу реставрацію з сучасними урбаністичними рішеннями, Кропивницький зможе перетворити свої площі на справжні магніти для мешканців та туристів.
