Архітектурна спадщина Кропивницького (колишнього Єлисаветграда) — це унікальне історичне надбання, яке ховає в собі безліч загадок. Поспішаючи у щоденних справах центральними вулицями міста, ми рідко підіймаємо погляд угору, пропускаючи повз увагу дивовижні витвори мистецтва. Проте старі фасади, витончена ліпнина та кований метал спроможні розповісти про минуле більше, ніж будь-які підручники. У цій статті на kropyvnytskyi-future.com.ua ми пропонуємо вам зазирнути за завісу часу: відкрити таємні символи, розглянути шедеври цегляного декору та згадати ті унікальні будівлі, які місто, на жаль, назавжди втратило.
Таємниці фасадів: архітектурні пам’ятки старого міста
Розкішною окрасою архітектурного вбрання Кропивницького є маскарони — рельєфні зображення людських облич, міфічних істот або голів тварин, які буквально «дивляться» на перехожих зі стін. Колись, ще за часів античності, вони служили сакральними оберегами від злих духів, а на зламі XIX-–XX століть перетворилися на вишуканий елемент декору. Кожен архітектурний стиль залишив місту своїх кам’яних вартових.
Особливою загадковістю вирізняються цариці ночі та сови модерну. На вулиці Театральній, 40, на старовинному порталі будівлі, можна розгледіти барельєфи сов із піднятими крилами — класичний символ філософського та таємничого стилю модерн. Поблизу ховаються й витончені жіночі обличчя, які дослідники часто називають «Царицями ночі» — уособлення краси та містичного захисту споруди.
Натомість будинки в стилі еклектики дивують своєю монументальністю та левами. Часто в ліпнину фасадів вплітали розкриту пащу лева, що тримає у зубах масивне кільце із підвішеним картушем, на якому зображували дівочу голову. Це символ сили, що тримає під захистом ніжність.
Київські мотиви в архітектурі Кропивницького
Мало хто знає, що архітектори Кропивницького на початку XX століття активно надихалися київськими шедеврами та створювали унікальні творчі репліки на місцевих вулицях.
Яскравим прикладом є змії на «Дзеркальному». На перехресті вулиць Великої Перспективної та Віктора Чміленка розташована будівля колишнього магазину «Дзеркальний». Якщо уважно придивитися до її стін, можна побачити двох змій, які «сповзають» по фасаду. Краєзнавці зазначають, що цей елемент є прямим відсиланням до знаменитої ліпнини на київському «Будинку зі зміями та химерами» архітектора Ігнатія Ледоховського.
Ще один дивовижний об’єкт — подих столичного Нацбанку. Будинок купця Бабакіна по вулиці Гоголя, 28, повторює стилістику раннього ренесансу та готики головної будівлі Національного банку України в Києві. Оформлення атика (верхньої частини стіни), кутові декоративні башточки із глухими вікнами-бійницями та особлива форма вікон — це майже точна копія первинного двоповерхового вигляду київського шедевра.
Цегляний стиль та мавританська архітектура Кропивницького
Однією з головних рис, що виділяє архітектуру Кропивницького з-поміж інших регіональних центрів України, є сміливе нашарування стилів та використання так званого «цегляного стилю». Місцеві майстри практично не штукатурили фасади багатьох житлових та громадських споруд, а використовували високоякісну місцеву фігурну цеглу як головний декоративний елемент, викладаючи з неї надскладні карнизи, фризи та пілястри.
Яскравим прикладом екзотичного архітектурного пошуку є комплекс будівель приватної водолікарні доктора Гольденберга, зведений наприкінці ХІХ століття на вулиці Архітектора Паученка (нині тут працює міська лікарня № 3). Споруда унікальна тим, що в її зовнішньому вигляді гармонійно поєдналися розкішні неомавританські елементи, абсолютно нетипові для тогочасної української провінції.
Офіційним автором цієї перлини є видатний місцевий зодчий Яків Паученко. Проте існує також гіпотеза, що до проєктування міг докласти руку й відомий київський інженер М. Яскевич. Він прославився в столиці будівництвом екстравагантних прибуткових будинків, а в 1914 році приїздив працювати до Єлисаветграда, де, ймовірно, також втілював свої сміливі задуми.
Подібну еклектику можна побачити й на центральній площі міста. Навпроти обласної адміністрації розташована будівля, що колись належала підприємцю Ніколаусу Шнейдеру (колишній «Гранд-Отель»). У її ліпних елементах та пропорціях змішано відразу кілька стилістичних напрямків різних епох, що створює неповторний місцевий колорит.
Старовинні двері та ковані ворота: де шукати історію
Дореволюційна епоха відрізнялася особливою культурою оформлення в’їзних брам. Ковані елементи, складні прути, рослинні мотиви та геометричні фігури у своїй сукупності дуже часто представляли справжній фамільний герб власника, вказуючи на його приналежність до певного роду чи гільдії.
Завдяки дослідженням краєзнавців сьогодні можна скласти перелік автентичних металевих воріт, які витримали руйнівний тиск усього бурхливого ХХ століття:
- Ворота колишнього домоволодіння С. Вайсенберга (вул. В. Чорновола): їхній каркас та стулки дивом дійшли до нашого часу практично без змін. Витончений ажурний візерунок із кованих металевих прутів містить унікальні вензелі з ініціалами подружжя фундаторів: літери «СВ» означають Самуїл Вайсенберг, а «ДВ» — його дружина Доротея.
- Брама нотаріуса А. Якубовського (вул. В. Чорновола, 41): масивний кований виріб, який демонструє високий статус господаря садиби, що завідував юридичними справами тогочасної міської еліти.
- Ворота міської лікарні поблизу «Фортечних валів»: суворіший, але водночас вишуканий зразок медичного відомчого кування кінця ХІХ століття.
- Брама будинку № 14 на вулиці Театральній: цікавий приклад сучасної реставрації, коли нові майстри повністю скопіювали кожну лінію та орнамент з автентичного зруйнованого виробу, повернувши вулиці її первісний вигляд.
Така прискіплива увага до дрібниць свідчить про те, що міський простір минулого проєктували як єдине гармонійне середовище, де приватне життя делікатно відгороджувалося від галасливої бруківки справжніми творами ковальського мистецтва.
Втрачена спадщина: будівлі, яких більше немає
Попри велику кількість збережених об’єктів, архітектурна карта Кропивницького зазнала непоправних втрат, особливо у радянський та постперебудовний періоди. Дослідники Сергій Невесьолов, Володимир Поліщук та Валентина Сємічова присвятили цій темі окрему фундаментальну працю під промовистою назвою «Місто, якого вже немає».
Серед найбільш трагічних втрат виділяється величний двоповерховий будинок купця Давида Барського, який прикрашав собою наріжну частину перехрестя вулиць Великої Перспективної та Успенської (Гоголя). Не менш болючим для історичного середовища стало повне зникнення знаменитого Пасажу Пашутіна, розкішного будинку купця Заславського, старовинної Лютеранської церкви та монументального Успенського собору, чиї підземелля досі тримають у напрузі шукачів старовини. Також назавжди з мапи міста зникли будівля старої Кравецької синагоги, легендарний готель «Петербурзький» та автентична споруда колишньої Міської Думи.
Справжнім актом архітектурного вандалізму фахівці вважають руйнацію будівлі дореволюційного кінотеатру, який за радянських часів отримав назву «Сивашець».
Споруда мала форму літери «Г» з парадним входом з вулиці Дворцової. Її права частина містила просторий вестибюль та монументальні сходи, а ліве крило займала унікальна двосвітна глядацька зала висотою у два поверхи, вздовж якої тягнулося витончене фоє. Фасад будівлі прикрашали класичні аркові вікна, строгі пілястри та фігурний аттик над входом. У 1990-х роках цей унікальний пам’ятник історії та архітектури був повністю знесений місцевою владою. Сучасні архітектори та історики одностайно наголошують, що будівля перебувала у відмінному технічному стані, і її ліквідація була справжнім злочином проти культурної спадщини міста.
Старовинна архітектура Кропивницького — це застигла в матеріалі пам’ять, душа та унікальний характер міста, що формувався десятиліттями завдяки талановитим зодчим та майстрам. Втрата таких шедеврів, як Пасаж Пашутіна чи кінотеатр «Сивашець», демонструє, наскільки крихкою є ця краса перед людською байдужістю. Збереження тих деталей, що дійшли до наших днів — від фамільних вензелів Вайсенбергів до таємничих сов на Театральній — це обов’язок перед майбутніми поколіннями. Наступного разу, гуляючи Кропивницьким, уповільніть свій крок, підніміть очі вгору, і старе місто обов’язково відкриє вам свої найпотаємніші архітектурні таємниці.
