У нашому місті його називають одним із кращих молодих організаторів фахових конференцій. Євген намагається брати від життя все, бо ще в шкільні роки він зрозумів: просиджувати час даремно немає чого. За короткий час обдарований хлопець зумів вибитися з рядів звичайних студентів в медіа простір Кіровоградщини, а ще трохи пізніше – заявити про себе як про кваліфікованого айтішника. Більше на kropyvnytskyi-future.com.ua.
Його ім’я впізнають в сучасних просунутих ІТ-компаніях, але хлопець залишається патріотом рідного міста. Про те, як починався шлях в ІТ для Євгена Обрєзкова розповідає Перша електронна газета.
З маленького села до одного з найкращих ЗВО України
Багато вищих навчальних закладів пропонують блискучу освіту у сфері інформаційних технологій. Та невибагливий хлопець з села Григорівка, що у Світловодському районі, обрав для вступу Центральноукраїнський педагогічний університет ім. В. Винниченка. Там, на фізико-математичному факультеті юнак добре зарекомендував себе вже з першого курсу. Здібності і інтерес до точних наук хлопець виявив у собі зі школи, тому вибір факультету був очевидним. Про нього й досі з гордістю відгукуються викладачі «фізмату».
Між сільською Григорівською школою та ЦДПУ була ще одна сходинка – міський ліцей ім. Короткова, куди батьки відправили Євгена після закінчення 9 класу. Там хлопець отримав потужну інтелектуальну базу та практичні навички, тож до вишу прийшов вже підготованим. В рік вступу з ЦДПУ конкурували виші Дніпра та Полтави, але юнак з Кіровоградщини вирішив залишитись в рідній області, обравши спеціальність Computer Science.
Перший фриланс під час навчання
Стати успішним спеціалістом у серйозній сфері студенту-третьокурснику не так і легко. Але Євген впорався: ще до здобуття диплома бакалавра хлопець почав виконувати завдання на фрилансі і отримувати перші гроші. Щоправда, тоді ця робота приносила більше практичного досвіду і репутацію, ніж заробітки. Знайомство з серйозною роботою у сфері інформаційних технологій відбувалось на базі українського ринку, адже «увійти» на закордонні біржі звичайному студентові було не просто. Згодом Євген зрозумів, що з нього буде більше користі, якщо він продовжить навчання на заочній формі. Після здобуття диплома бакалавра хлопець перевівся на «заочку» і влаштувався на роботу в компанію Onix-Systems. Хто з кропивничан не в курсі – це компанія, що займається розробкою веб-сайтів та програмного забезпечення для Android та iOS. «Onix-Systems займає лідируючі позиції в рейтигу девелоперських компаній на найбільшій біржі аутсорсингових і офшорних послуг. Працює в напрямку розробки та підтримки інтернет-проєктів (PHP, NodeJS, iOS, Android, і т.д.)», – пояснює читачам Перша електронна.
Як разом з професійним рівнем змінювався характер молодого айтішника
“До університету я був досить тихим і скромним хлопцем, справжній інтроверт без жодних ознак екстраверта. Будь-які розмови з людьми, дружні відносини і таке інше мені давалися з великими труднощами, якщо взагалі давалися. Тільки в університеті, не знаю як це назвати правильно, у мене “увірвався терпець” і я почав активно міряти різні характери і дивитися, до чого це призводить. Тоді я змінив своє ставлення до життя, постарався змінити свій характер і стати трохи кращим, ніж я був”, – розповідає Євген Першій електронній.
Слід зазначити, що схильність до «ломки» характеру спостерігається у багатьох молодих людей, що реалізують себе у сфері ІТ. Чи то специфіка роботи так на них впливає, чи ще щось, але факт залишається фактом. До вступу на фізико-математичний факультет Євген був скромним і тихим хлопцем, що полюбляв проводити час наодинці. Але потім, як зізнається сам молодий чоловік, він почав «міряти» на себе різні ролі. Мабуть-таки перші успіхи в навчанні та роботі залишили відбиток на характері юнака і зробили його більш впевненим в собі. Утім, той, хто працює з такими відповідальними задачами, просто не може бути іншим.
«Коли я відчув перший успіх, почуття радості від нього, я підсів на це, як на наркотик» – цитата з перших вуст.
Женя зізнається, що за час навчання та роботи у всіх своїх починаннях частіше зазнавав невдач, ніж успіхів. Та вони ніколи не зупиняли його; навпаки – мотивували до подальших спроб отримати бажане.
Від Assembly до JavaScript
Свою першу мову програмування Assembly Євген вивчив разом з батьком. Точніше – під його вчителюванням. Це той випадок, коли сміливо можна стверджувати, що домашня освіта дала більше, ніж школа. Обрєзков-старший пояснював синові, з чого складається та як працює комп’ютер, як влаштовані комп’ютерні плати та що треба знати, щоб створювати власні коди. Свій перший код Євген написав вдома, а не на першому курсі, як решта однокурсників.
«Пам’ятаю, як я сиджу за комп’ютером і пишу якийсь код. А поруч батько допомагає мені в цьому. Ще з дитинства він учив мене програмуванню, алгоритмізації, показував всі ці схеми, плати, як працюють комп’ютери з точки зору фізичних процесів. Він учив мене моїй першій мові програмування – Assembly – низькорівнева мова програмування», – ділиться Женя спогадами з дитинства.
«Згодом я пішов у Visual Basic, грався з Pascal, верстав на HTML 2.0, Delphi, цікавився реверс-інжинірингом та ще дуже багатьма різними напрямками. Перепробував дуже багато всього», – із захопленням розказує кропивницький айтівець кореспондентам Першої електронної.
Запуск власного проєкту та благородна освітня місія
З JavaScript у молодого програміста особливі відносини, адже її він не лише вивчив досконало, але й випробував себе у якості педагога завдяки цій мові програмування. Спочатку він сам активно їздив по конференціях як слухач – Київ, Одеса, Харків, – а потім почав на них виступати. Згодом Євген вирішив, що сам може бути організатором конференцій. Він виявив в собі бажання допомагати молодому поколінню кіровоградців шукати себе у сфері інформаційних технологій. Так у Кропивницькому народився проєкт KirovohradJS.
Навіть попри те, що перша організована завзятим айтішником конференція KirovohradJS готувалась у форс-мажорних відносинах, стартап мав успіх. Женя вирішив «відкрити» проєкт, щойно повернувся з Харкова. Там усього за п’ять днів до відкриття KirovohradJS він був спікером і «зловив» багато свіжих ідей. Так само швидко була організована і друга конференція KirovohradJS. Їздити по подібним заходам хлопець почав з 2013 року, а свій власний організував після 2015. Викладачі ЦДПУ досі пишаються тим, що колись навчали Євгена Обрєзкова. Деякі педагоги із задоволенням відвідують конференції Євгена.
«Зовсім недавно Євген був нашим студентом, а сьогодні вже встиг зробити успішну кар’єру. Якщо Євгена-студента скоріше можна було асоціювати з “одинаком”, то сьогодні він виступає в ролі ідеолога, організатора і рушія створення в Кіровограді справжнього IT-community», – говорить викладач фізико-математичного факультету Олександр Баранюк.
Кіровоградщина – край обдарованих людей, які заявляють про себе на всіх наукових рівнях. Крім талантів наші співвітчизники ставлять перед собою благородну мету – освітнє волонтерство. За прикладом Євгена Обрєзкова багато професіоналів започаткували власні курси, проєкти та стартапи, спрямовані на збагачення фахової інтелектуальної бази майбутнього покоління.
