Будь-який давній монастир має свою історію, що пов’язана з таємницями та легендами. Біля села Велика Чечеліївка, що знаходиться у Новгородківській громаді Кіровоградської області, був жіночий монастир. До XXI століття від цієї величної будівлі дожили лише величезні кам’яні брили.
Там, де були чернечі келії, побудували зелену садибу «Олександра». Її власниця Олександра Оводненко знає про святиню цих місць й охоче ділиться інформацією. Більше на kropyvnytskyi-future.com.ua.
Історія села та монастиря
Історія села Великої Чечеліївки починається у середині XVIII століття. Цей факт згадує український письменник Григорій Гусейнов. Він приїздив до села у 2003 році та спілкувався з місцевими мешканцями та вчителями, що досліджували минуле краю.
Спочатку село називали Малинівкою. До складу села входило чотири хутори – Кривівка, Швендики, Єлисіївка та Володимирівка. Ці маленькі села юрбилися одне біля одного і пан Чечель вирішив їх об’єднати у велике село, власне, у Велику Чечеліївку. Згодом у мальовничому куточку села пан збудував для себе маєток. І через деякий час коштом місцевих благодійників у селі побудували великий жіночий монастир.
Монастир у Великій Чечеліївці збудували на честь Іоанна Предтечі та освятили у 1912 році до 100-річчя Вітчизняної війни 1812 року. За словами настоятеля Свято-Троїцької церкви в Новгородці протоієрея Михайла Іваніка, першим на місці монастиря побудували чернечий скіт, пізніше було узгодження побудування двох храмів, висота одного з яких була 60 метрів. Згідно з архівними документами, при зведенні храму використали 600 тисяч цеглин. За словами протоієрея, це значно більше, чим пішло на зведення Свято-Троїцької церкви. Цей факт вказує на те, що монастир був дійсно великим. Кошти на побудову надали меценати, серед яких були власники місцевого цегельного заводу Мусій та Єпіфан Здорики. На цьому заводі протягом двох років вироблялася цегла для побудови монастиря.
В архівах не збережені світлини монастиря, про його розміри можна судити лише за переказами старожилів. А вони згадують, що у ясний сонячний день маківку монастирського храму з позолотою бачили на значній відстані від села, і, навіть, на околицях Єлисаветграду.
Керувала монастирем матінка Магдалена (Станіславська). В день відкриття та освячення святині був присутній архієпископ Іустин (Охотін).
Цікаві факти
Цікаво, що історія храму дивним чином пов’язана з числом дванадцять. Саме стільки років збирали кошти на його зведення, за дванадцять років його побудували й такий же проміжок часу у монастирі правили служби. За радянських часів монастир майже дванадцять років стояв спустошеним до його остаточного зруйнування у першій половині XX сторіччя.
Храм монастиря довго не могли підірвати. Дві перші спроби були невдалими – будівля лише похитувалася. Могутні стіни храму впали тоді, коли заклали вибухівку втретє. За словами протоієрея Михайла Іваника, вибухівку до храму підвозили на підводах з ранку до вечора.
Дивно, але після дуже сильного вибуху стіни монастиря не розпалися уламки, а стали величезними брилами, що стоять на місці храму, що був в жіночому монастирі, вражаючи своєю величчю.
На честь 100-річчя освячення монастиря поруч із рештками його величних стін встановили хрест із дерева. Потім його замінили на кам’яний, який було зроблено на замовлення місцевого підприємця Ігоря Горобця. Кожного року, на храмове свято (день народження Іоанна Предтечі) біля хреста відбуваються богослужіння.
Неподалік місця монастирських стін розкинувся монастирський парк з бузковою алеєю, що посадили черниці. У ті далекі часи була ще криниця, на місці якої утворився ставок. Розповідають, що на церковні свята у тій криниці бачили образ Божої Матері.