На Кіровоградщині є багато сіл, одне з тих, які мають цікаву історію є Люшнювате. Воно розташоване за 25 кілометрів на Південь від Голованівська (райцентру). Село дуже гарне і має цікаву історію. Воно варте уваги туристів. Про це, як туди дістатися та інші цікавинки читайте далі в статті на kropyvnytskyi-future.com.ua.
Як дістатися Люшнюватого?
Сюди веде відносно непогана і зрозуміла дорога. Якщо їхати у село зі сторони Миколаєва, то ви побачите трішки розбитого асфальту і відносно рівну бруківку зі шматочками ґрунтової дороги. За мостом через Південний Буг у селі Голоскове йде погана дорога. Далі на вас чекає мандрівка виключно грунтовою дорогою, дуже розмитою дощовими потоками й розділену на кілька доріг. Щоб потрапити в Люшнювате, потрібно повернути в той відрізок дороги, бо інакше можна заблудитися або потрапити в прірву.
Велику увагу до себе привертає незвичайний міст через Південний Буг між Голосковим та Люшнюватим– це напевно просто насипана гребля, яка має два великі шлюзи, над якими просто лежать рейки і великого розміру щити з металу. Над одним з прольотів щити ці прогнулися дуже сильно, по нім часто їздять вантажівки. Тобто це тільки зовні здається, що конструкція ненадійна і крихка.
Історія заснування села
В старих літописах село Люшнювате заснували у 18 столітті. Є багато припущень пов’язаних з його створенням. Деякі місцеві мешканці говорять, що село створили наприкінці 17 століття. Саме дорога, яка йде через село стала головною переправою через річку Південний Буг, вона втратила актуальність тільки після того, як побудували трасу Київ-Одеса. Вона користувалася великою увагою чумаків, але тут часто ламалися їхні люшні на фірах, тому поряд з переправою в селі створили невелику майстерню, де ті люшні робили – тому в народі село почали називати Люшнювате. Хоча є гіпотеза, ще про козака Люшневого, що він колись осів на цих землях і вирішив в честь себе створити невелике поселення.
В сучасному селі проживає 509 людей. На початку минулого століття до складу цього села ввійшло ще одне – Сергіївка. На території Люшнюватого побудували школу, дитячий садок. Під час Великої Вітчизняної війни 250 місцевих жителів боролися проти німецько-фашистських загарбників. З них 130 нагороджені бойовими орденами і медалями. В селі споруджено монумент вічної Слави на честь полеглих в боях односельців.
Гарна з великою історією пам’ятка архітектури в селі
В цьому невеликому селі зберігається цікава і важлива пам’ятка архітектури – церква Святої Параскеви. Інформації про неї небагато, але історики пишуть, що вона обраного типу, і це враження через те, що вона має просту форму храму. Прямі потиньковані стіни, вікна високо розташовані, двосхилий дах, це все зроблено в стилі примітивізм, який не характерний для українських земель.
Дослідники стверджують, що церква зводилася наприкінці 18 століття, коли вже не було ніякої загрози нападу з боку татар. В документах, які були збережені вказано, що кілька десятиліть власниками цього села були польські магнати. Крім того, на території села збудували греко-католицьку каплицю, яка в 90 році 18 століття стала православною, а у 1908 році селяни звели сучасну, нову церкву Святої Параскеви, від істориків є певні припущення, що каплицю знесли, а на її місці побудували церкву, тому вона має таку простору форму.
Відомі люди з села
Тут народився відомий письменник, поет, журналіст, член Національної спілки письменників – Валентин Мороз. Практично все своє життя чоловік прожив в Одесі, але незважаючи на це, він часто приїздив до рідного села. В одній зі своїх збірок він написав, що для нього місцем сили є рідне Люшнювате. У вересні 2015 року на фасаді старої Люшнюватівської школи, в якій навчався поет, урочисто встановили пам’ятну дошку. Саме тоді школі присвоєно ім’я видатного земляка. Ідея увічнити пам’ять літератора на малій батьківщині належить його дружині Ірині Мороз.
