Вже перші люди, які обрали місцем проживання берег Інгулу (річка, яка протікає у Центральній Україні) помітили, що місцева вода на смак дуже смачна.
Про те, що вода, яку вживають місцеві жителі чиста та корисна, писали й в документах міського магістрату за 1796 рік.
На той час, повідомляє kropyvnytskyi-future, в місті було тільки 10 криниць. Одна з них збереглася і в наш час, її використовують жителі східної частини міста.
Задум створення водопроводу
Час плинув, місто розросталося, кількість жителів збільшилась. Місцева влада обміркувавши все, підняла питання про будування водопроводу ще в 80-х роках XIX століття.
Ця інформація підтверджується повідомленнями з місцевих газет. В одній із них є навіть тема: «Водопровідне питання». В ній написано, що Дума почала засідання в червні 1880 року, де О. Пашутін, на той час міський голова, виніс на обговорення питання про будування водопроводу в місті.
Для розгляду цього питання місцева Дума створила спеціальну комісію, якою керували місцевий купець Близнюк та священик Парфьонов, а влада виділила з бюджету міста 5 тисяч рублів для розробки технічного проекту водопроводу.
Договір з інженером-технологом Алтуховим
Вже наприкінці літа 1880 року комісія знайшла інженера-технолога М. Алтухова, та почала з ним переговори про запуск води в місто. Крім того, комісія пообіцяла Алтухову, що якщо його робота принесе гарні результати, то вони додатково заплатять йому 2000 рублів.
Пізніше Алтухов повідомив владу, що є декілька варіантів звідки б можна було подати воду в місто.
Всі пункти та згоди закріпили договором.
В договорі було чітко прописано, що:
- Інженер зобов’язується зробити детальний проект і кошторис на спорудження водопроводу.
- Складає проект муніципального водопроводу в межах 30 верст.
Досвідчений на той час фахівець почав пошуки найкращих джерел. Їх він знайшов на березі Біянки, Сугоклеї, Озерній Балці.
Проби води на придатність для споживання, які провели в місцевій лабораторії, дали позитивний результат.
Комісія лабораторії зробила такі висновки: вода має незначний вміст органічних речовин, хімічний показник відповідає для пиття усім вимогам.
Проблема з якою зіткнулися творці водогону
Засновники Єлисаветградського водогону зіткнулися з великими проблемами. Перша з них була фінансовою.
У 1881 році по місту відбулися єврейські погроми, пограбували майже 50 будинків та понад 90 лавок. Помешкання євреїв були зруйновані. Все минулося без людських жертв.
Ця подія вплинула на бюджет міста. Міське управління віддало всі свої гроші потерпілим сім’ям, тому на будування водогону коштів не було.
До ідеї створення водопроводу повернулися тільки в 1891 році. Саме тоді місцеве управління зробило знову пропозицію Алтухову переробити проект на потужність 140 тисяч відер води на день, раніше планували 300 тисяч відер.
Після корекції проекту інженер подав його на погодження міському управлінню, яке його ухвалило.
Запрошення підприємств до роботи
Коли погодили проект, почали активно запрошувати до співпраці всі відомі підприємства в місті. Влада поставила перед ними єдину вимогу, щоб вони допомогли місту. Важливо було зробити так, щоб люди отримували необхідну кількість води.
Однак жодна фірма умови не прийняла, вони тільки були готові на прокладання труб і не більше. Тоді міське управління звернулося знову до автора проекту взяти на себе обов’язки реалізації плану, він погодився.
Алтухов проклав водогін 15 верст з 140 пожежними кранами і 98 дворовими водогонами. Пізніше мережу вуличних труб збільшили до 17 верст.
Побудова та відкриття першого в місті водогону
У 1893 році водогін збудували, він перейшов у власність держави.
На будівництво витратили 29784 рублів. Не обійшлося і без додаткових витрат, але їх цифра не відома.
В травні 1893 року водогін урочисто відкрили.
Провели богослужіння. Під молебінь Пашутін відімкнув фонтан спеціальним ключем. Після цього всіх присутніх запросили до столу, де було проголошено багато тостів на честь творців водогону.
