Владислав Кондратюк уродженець Кіровоградщини, зміг стати гарним програмістом і навчає цій майстерності інших. Попри те, що зір чоловіка практично відсутній, він зміг вивчити основні принципи інформатики й стати гарним викладачем інформатики. Владислав навчає дітей з вадами зору в Одеській школі-інтернаті №93. Більше на kropyvnytskyi-future.com.ua.
З чого починалась кар’єра?
Владислав народився у Кропивницькому 1983 року. У 1992 році родина переїхала жити з Кропивницького до Одеси. Закінчивши Одеську школу-інтернат, Владислав у 2000 році вступив до Одеського міжнародного університету розвитку людини на спеціальність “Історія, юридичне право”.
З дитинства чоловіку подобалася історія, спочатку хотів стати вчителем історії, але через певний час зрозумів, що це не його. Відмовившись від історії та юридичної справи, Владислав почав опановувати інформатику, програмування.
Ще під час навчання в університеті, в рідному інтернаті, де колись Владислав навчався звільнилася посада вчителя інформатики, йому запропонували зайняти цю посаду. Він згодився. Навчаючи дітей чоловік вступив до Одеського політехнічного університету, який закінчив у 2005 році. Тому Владислав не тільки навчав дітей, але й сам вчився інформатики й програмування.
Через певний час у школі-інтернаті він почав працювати адміністратором і комп’ютерним інженером. Лагодить і налаштовує всі комп’ютери, які є в закладі. За час навчання й викладання в школі Владислав освоїв кілька додаткових мов програмування.
Як навчаються діти з вадами зору в школі-інтернат?
У своєму інтерв’ю www.0522.ua Владислав розповідає, що викладати інформатику дітям, коли є вади зору – завдання зовсім нескладне. Тут не важливо чи є у вчителя проблеми з зором, чи він має 100% зір, діти є діти. Їх потрібно направляти в правильному напрямку, мотивувати, розповідати, що комп’ютерні технології дуже важливі.
Спочатку довгий теоретичний курс. Тобто учням потрібно гарно пояснити, що таке комп’ютер, специфіку його налаштування, як ця техніка працює.
З 4 класу діти починають опановувати клавіатуру й шрифт Брайля. У цьому їм та викладачеві допомагає спеціальний тренажер: потрібно натиснути на дотик кнопку, а пристрій вимовить букву, цифру чи знак. Проходить певний час й учні на дотик запам’ятовують розташування клавіш на комп’ютері.
Владислав говорить, що для незрячих людей потрібно спеціальне забезпечення: скрінрідери, які читають вголос текст, назви обраних кнопок та багато іншого. Насправді якщо людина має велике бажання опанувати інформатику, програмування, то з часом можна легко цьому навчитися.
Своїх учнів програмувати Владислав навчає в 11 класі. Перші коди пишуть на мові Pascal.
В школі-інтернат є багато здібних до програмування дітей. Яскравий приклад Ольга Мурга відмінниця вихованка інтернату не дивлячись на слабкий зір, є впевненим користувачем ПК. Дівчина легко знаходить в інтернеті потрібну інформацію для навчання. Вона навіть активно веде сторінки в різних соціальних мережах. Хоча раніше учениця Владислава не могла навіть повірити в те, що вона зможе це роботи.
Є ще одна дівчинка Юлія Ткаченко, у якої зір дуже поганий, вона розрізняє лише силуети людей і не бачить жодного кольору. Попри це, вона гарно користується інтернетом, займається програмуванням. Таких учнів у Владислава дуже багато. Завдяки бажанню розвиватися й допомагати, чоловік виховує майбутніх спеціалістів, які знаннями ні чим не відрізняються від дітей, без вад зору.
У вільний час від роботи Владислав займається спортом, влаштовують разом з другом велосипедні тандеми. У 2015 році чоловік почав займатися безконтактним карате, часто бере участь в різних змаганнях. У 2016 році Владислав отримав жовтий пояс в цьому виді спорту. Чоловік й далі продовжує розвиватися й навчати дітей програмування.
