До наших часів в центральній частині міста Кропивницького, на перетині вулиць Чміленка та Чорновола збереглася старовинна будівля, яку колись називали «лікарнею Вайсенбергів». До 1917 року власниками будинку були Доротея та Самуїл Вайсенберги, подружжя лікарів.
Самуїла Вайсенберга знали більше, як вченого-антрополога. Він часто брав участь в антропологічних експедиціях та читав лекції в Німеччині та Росії. Єлисаветградською лікарнею «жіночих внутрішніх хвороб» опікувалася його дружина, Доротея. Більше на kropyvnytskyi-future.com.ua.
Доктор медицини С. Вайсенберг
Будинок лікарні Вайсенбергу справедливо вважають одним із найвидатніших архітектурних шедеврів Якова Паученка. Будівля була споруджена у 1898 році на замовлення родини Вайсенбергів і поєднує в собі стиль еклектики з елементами готики та бароко.
Самуїл Абрамович Вайсеберг народився у 1867 році в Єлисаветграді. Його справедливо вважають одною з найцікавіших особистостей нашого міста кінця ХІХ – початку XX століть. Крім лікарської діяльності, був активним громадським діячем, прославився в науковій та літературній діяльності. В одній з газет, що виходили до 1917 року, Вайсенберга представляли, як доктора медицини Гейдельбергського університету.
Тяжким випробуванням для медицини Єлисаветграду стала епідемія холери у 1893 році. Медичні послуги в той час коштували дуже дорого. Лікар С. Вайсенберг надавав необхідну медичну допомогу абсолютно безоплатно с 1 жовтня 1892 року по 1 листопада 1893 року. Тоді він надавав медичні послуги не тільки хворим, що приходили до лікарні, але й приходив додому до тих, хто потребував цього. Під час епідемії до лікарні Вайсенберга звернулося 5 508 осіб і про лікаря говорили, як про винятково чуйну людину та фахівця високого класу. За старанну і безкорисливу службу С. Вайсенберга на користь найбіднішої частини населення місцева рада Єлисаветграда висловила лікарю щиру подяку.
Вчений та дослідник
Самуїл Вайсеберг, як вже було сказано, був не тільки лікарем. У книзі «Євреї України» 1992 року видання, вказується на те, що Вайсенбегр проводив антропологічні дослідження. Зокрема, після дослідження євреїв України він дійшов до висновку, що вони не належать до одного антропологічного типу. У своїх статтях він доводив рабське положення караїмів та татар, а також багато писав що до інших питань культури.
«Єврейська енциклопедія» стверджує, що С. Вайсенберг був найвидатнішим представником першого покоління єврейських антропологів, які займалися вивченням етнічних та фізичних даних євреїв. Його антропометричні дослідження південноросійських євреїв опубліковані у 1895 році та відзначені золотою медаллю Московського товариства природничих наук. Найкращою дослідницькою роботою Вайсенберга називають «Розвиток людини у зв’язку з його віком, статтю та расою», що була опублікована у 1911 році. Вчений багато мандрував, публікував роботи по єврейському фольклору та етнографії.
Лікарня Вайсенберга після 1917 року
Після 1917 року будинок і лікарня Вайсенберга було націоналізовано. Лікарню та дім, що мав ім’я свого відомого власника, перейменували на центральний пологовий будинок імені товариша Р. Люксенбург. Деякий час лікар працював у власній лікарні. Для проживання йому виділили одну кімнату. Та потім лікар Вайсенберг змушений був виїхати у комунальне житло, оскільки проживання приватних осіб на території лікарні не було передбачено.
Самуїл Вайсенберг працював на посаді головного лікаря пологового будинку ім. Р. Люксембург до кінця свого життя і помер у 1928 році. На жаль, наукові досягнення вченого та професійні здобутки лікаря не змогли врятувати його від забуття.
