З початку свого існування Успенська церква була гарною ілюстрацією нашого міста. На превеликий жаль історична спадщина була відбудована, обкрадена й знесена.
Дерев’яну церкву на Подолі звели у 1775 році. Район Поділ в Єлисаветграді називався так через поселення, яке утворилося неподалік фортеці Св. Єлисавети на протилежному березі Інгулу. Більше на kropyvnytskyi-future.com.ua.
Вогонь зруйнував все
У 1789 році в нашому місті сталася масштабна пожежа, найбільша за всю історію існування Єлисаветграда. Під час неї всі будівлі, які були на районі згоріли. Не минула лиха доля й храм. Ця інформація підтверджується в «Історичному нарисі», який написав колишній мер Єлисаветграда Олександр Пашутін. В нарисі йде мова про те, що першим загорівся храм, вогонь розповсюдився далі. Весь центр міста, від Інгулу до вулиці Шевченка навіть передмістя Ковалівка постраждали. Більшість людей залишилися без домівок.
Подарунок Красноглазова
Міська влада старалася якнайшвидше привести місто до ладу. Містяни, меценати з інших повітів згуртувалися й доклали великих зусиль. Тоді Єлисаветград очолював Іван Пронін, він отримав кредит від держави на 8 років, який складав 90 тисяч рублів. Більша частина цих коштів була спрямована на допомогу людям, які втратили свої домівки, крім того, потрібно було якнайшвидше відбудувати міську думу.
Після пожежі місто відвідав полковник Іван Красноглазов. Він прийняв рішення власним коштом побудувати на місці старої церкви великий, кам’яний храм, аж на 5 престолів. Тому у 1799 році дав наказ підлеглим, розпочати будівництво.
Проте завершити зведення храму полковник не встиг, бо пішов з життя у 1800 році, його поховали на місці тієї церкви, яка будувалася за його наказом. У 1801 році за сприяння доньки Красноглазова було звершено будівництво храму.
У 1801 році нова Успенська святиня стала соборною, найголовнішою у місті. Пашутін у своєму нарисі описав храм. Церква на честь Пресвятої Богородиці була 6 престольною, кам’яною. На гарно оздобленому даху виблискувала велика дзвіниця. Територію храму прикрашала невелика лавка, де продавали свічки. Зовні храм був огороджений кам’яним забором. Варто зазначити, що введенням 6 престолу займався Микита Макреєв.
Нищівні крадії
Кропивницький краєзнавець Володимир Босько у своїй статті пише, що у квітні 1922 року керівна комісія почала вилучати цінності з Успенської церкви. Їх було настільки багато, що вилучення тривало кілька днів. Срібла забрали понад 16 пудів, 5 золотників. Окрім цього, золота – на два з половиною золотники, близько 10 видів коштовного каміння, яке оздоблювало ікони.
Члени керівної комісії нещадно забирали цінності, виривали палітурки зі святого Євангеліє, знищували все, що містило золото, срібло та дорогоцінні каміння. Всі ікони, книги, які за життя придбав Красноглазов для храму були спалені.
Попри це у храмі продовжували проводити Божі служіння. У 1929 році в головній міській газеті вийшло повідомлення про те, що Успенська церква офіційно закрита, на її місці буде відкрита школа фізкультури.
Заклад пропрацював до Другої світової війни. Коли німці окупували місто, Божі служби продовжувалися, проте не в Успенській святині. У 1940 році школа фізкультури була пошкоджена через сильні бомбардування. У 1946 році влада видала наказ знести будівлю.
Досліди краєзнавців
Краєзнавець Володимир Босько писав, що у 1997 році отці Кіровоградської єпархії змогли знайти освячену копію чудотворної ікони Божої Матері, яка прикрашала Успенську церкву. Нині цю святиню зберігають у Свято-Покровському монастирі, який знаходиться в Херсоні.
Головною іконою Успенського храму була «Єлисаветградська», на жаль вона не збереглася. Варто зазначити, що історики побачили малюнок копію «Єлисаветградської» ікони в церковних архівах Ленінграда. Взявши за основу це зображення, створили прототип ікони, яку у 2002 році освятили.
