Влітку, коли на вулиці сильна спека, напевно немає кращого місця, ніж просто посидіти біля фонтану. Промінчики води, які пробиваються крізь отвори якимось дивовижним чином дарують прохолоду й свіжість. 

У більшості великих міст є дуже багато фонтанів, які містяни використовують «як засіб від спеки». На жаль Кропивницький не можна назвати містом фонтанів, але все ж вони є. Більше на kropyvnytskyi-future.com.ua.

Перший фонтан у Єлисаветграді

17 травня 1893 року тоді ще Кропивницький називався Єлисаветградом створили перший фонтан, який здався містянам справжнім дивом. Колись у місті була велика проблема з водою. Для задоволення щоденних потреб населення по Єлисаветграду їздили водовози з бочками. За мідний гріш люди мали змогу отримати два повних відра води на добу.

А тут прямо на міському бульварі фонтан у формі жінки з тарілкою на голові. Крім того, з тарілки цілодобово тече чиста вода. Відкриття першого фонтану в місті описав в «Історичному нарисі» колишній міський голова Пашутін. Близько 10:00 ранку, коли в Успенському храмі закінчилися богослужіння, хресний хід попрямував до фонтану. Міський голова взяв у руки ключ і відкрив фонтан, маленькі струмені води почали спадати алмазними блискітками. Це все відбувалося під аплодисменти присутніх. Радості не було меж!

Тріск води, музика гімназійного оркестру, спів церковного хору – все злилося докупи й посилювало свято.

До речі, це єдиний випадок, коли Пашутін дозволив собі проявити свої емоції, найчастіше він писав чітко факти. Здається мер був зачарований, як і всі інші містяни таким видовищем.

Проєктування і будівництво першого фонтану доручили Михайлу Алтухову. Чоловік був гарним майстром водопровідної справи. Він є засновником водопроводів у Калузі, Царському селі та нашому місті. За перший фонтан влада міста заплатила 2000 рублів, що на той час було не дешево.

Наступні два десятиліття в місті побудували лише кілька фонтанів. Один з них заснувала Анна Дмитрян, він знаходився біля корпусу її лікарні. Ще один фонтан існував на Театральній площі.

Містянка Марія Плахотна писала у своїх спогадах, що ще один фонтан обсаджений гарними квітами знаходився у «Пасажі».

З 1917 року по 1920 рік в місті не працював жоден фонтан, більшість з них тоді зруйнували. У довоєнний час в Єлисаветграді встановили 2 фонтани: на центральній площі та у Ковалівському парку.

Нашестя фонтанів

Починаючи з 1950 року місцеві архітектори почали шукати різні форми роботи з водою. У 1952 році був відкритий судноплавний канал у нашому місці, тоді з’явився власний канал. Сергій Шевченко міський краєзнавець писав, що навколо пам’ятника Леніну у Ковалівському парку склали до купи бетонні впадини, вони зображували Каспійське й Чорне море та відрізки річок Волги та Дону, їх з’єднали каналом. Тоді водойми наповнились, в них запустили рибу.

Цілодобово навколо каналу збиралися діти й дорослі. За словами Шевченка, це була єдина в Україні гідроспоруда, яка проіснувала кілька років, доставляючи радість людям.

Стосовно фонтанів, то їх будували у кожному парку, сквері. Багато їх було на площі Богдана Хмельницького, у парку Крючкова. Практично всі дитсадки міста мали невеликі споруди, які дарували прохолоду в спеку малечі й вихователям.

У 1980 році на Інгулі поряд з Набережною була створена досить цікава, унікальна група фонтанів, яка привертала увагу всіх. Вода з них била прямо з річки. На жаль пропрацювали вони кілька років.

Ще одна досить цікава споруда була біля дитячої поліклініки – родина пантер. В сильну спеку там відпочивали як дорослі, так і діти. Колись там був міні водоспад, над яким сидів батько-пантера, неглибокі басейни, де могли купатися діти.