Понеділок, 8 Серпня, 2022

Історія Єлисаветградського трамваю

У другій половині XIX століття Єлисаветград був містом, що бурхливо розвивалось, одним з ключових торгових, культурних та індустріальних центрів Російської імперії. Сюди з усього світу приїжджали підприємці, вчені, інженери. Більшість із них – з новаторськими ідеями та проектами, які були реалізовані у місті. Не відставала від технологічного прогресу і міська влада. Яскравий приклад – запуск в Єлисаветграді електричного трамвая, одного з перших у країні. Подія на ті часи – епохальна. Більш детально про інноваційний проєкт минулих часів у нашому матеріалі на сайті kropyvnytskyi-future.

Проект схвалили лише з третього заходу

Похвалитися більш ранньою міською трамвайною лінією можуть лише Київ, Нижній Новгород та Катеринослав. Після цих міст «трамвайний бум» дійшов Єлисаветграда, де перший проект будівництва трамваю було зареєстровано ще 1887 року. Щоправда, кінного. Другий – трьома роками пізніше і теж йшлося про «кінку», кінний трамвай. Проекти активно обговорювалися міською владою, але до реалізації справа не дійшла. А ось у квітні 1895 року до мерії надійшла більш ніж серйозна та предметна пропозиція.

Виконавчий директор Бельгійського трамвайного товариства в Москві І. Ліхачов офіційно подав до міської управи прохання про дозвіл прокласти на вулицях міста лінії для електричного трамвая. Лихачов був інженером залізничних колій із солідною репутацією, тому прохання схвалили вже у травні того ж року. Було підписано угоду на будівництво та експлуатацію трамвая, розраховану на 50 років. До речі, це був перший у країні проект, реалізований не в губернському, а в повітовому (уєздному) місті.

Запуск трамвая відзначили помпезно

Восени 1896 року урочисто розпочалося будівництво машинної будівлі для трамваю. На той час концесія (особлива форма оренди, якщо не вдаватися в деталі) була передана київському підприємцю Л. Бродському. Він і займався отриманням прав на будівництво депо та електростанції. Потім настала черга ангарів та адміністративних будівель, і вже після їх будівництва розпочали закладання першої колії – у квітні 1897-го року.

Вже за три місяці головною лінією Єлисаветграда вирушив перший трамвай. Сталося це 13 липня рівно о четвертій годині дня. Але це був скоріше тестовий запуск, оскільки урочисте офіційне відкриття датоване 26 липня. З нього зробили ціле міське свято – подію відзначили з великим розмахом.

Перша лінія складалася з одного шляху та восьми роз’їздів, на яких зустрічні вагони могли розійтися. У народі ці роз’їзди прозвали пиріжок. Електроустаткування підрядники закупили у німецької компанії АЕG, а вагони – у компанії Herbrand, також німецької. До проекту доклав руку Артур Абрагамсон, більш відомий як творець київського фунікулера.

Маршрут трамваю проходив від залізничного вокзалу до пивоварного заводу Зельцера центральною на той момент вулицею Дворцовою (нещодавно перейменовано на Театральну), а також Великою Перспективною, Бульварною та Великою Пермською. Згодом, природно, маршрутів побільшало.

Трамвай – підмога у розвитку міста

Запуск трамвая позитивно вплинув на вирішення транспортних проблем Єлисаветграда, що бурхливо розвивався. Вперше в місті з’явився зручний, відносно дешевий та швидкий зв’язок індустріальних околиць із центром, житлових кварталів із навчальними закладами, магазинами та культурними установами. До 1901 року парк налічував уже 25 вагонів, а протяжність усіх маршрутів становила понад 12 км. Новий вид транспорту явно був дуже доречним в Єлисаветграді.

Скільки коштувало покататися на трамваї

У перші роки функціонування трамвайного сполучення проїзд коштував від п’яти до восьми копійок (за вісім – квиток з пересадкою). Безкоштовно дозволялося перевозити дітей до п’яти років, але лише одну дитину на пасажира. Школярі та студенти за проїзд платили три копійки (без пересадки) або шість (з пересадкою). При цьому юнкерам кавалерійського училища користуватися трамваєм було заборонено. Робітники діставалися місця роботи за пільговим тарифом, також у побуті були абонентські книжки, аналоги сучасних «проїзних», що здешевлювали витрати на проїзд.

Кондуктора в ті роки виглядали переконливо, навіть жахаюче: формений кашкет, погони, сумка на ремені та рулон квитків. Подібність до військової форми мала відлякувати потенційних безквитків.

Руйнували і свої, і чужі

З січня 1918-го до травня 1922-го у зв’язку з громадянською війною трамвайний рух не працював, але інфраструктура повністю не зруйнувалася. 1922-го на маршрути вийшли 10 трамваїв, що ходили від вокзалу до пивзаводу та з центру до Кущівки. 1940-го довжина маршрутів склала вже понад 16 км, якими чотирма маршрутами ходили 29 трамваїв.

Потім у роки ВВВ у проекту Єлисаветградського трамвая, по суті, сталися конвульсії. Спочатку при відступі радянські війська підірвали трамвайну електростанцію. У результаті бойових дій зруйнувалася більшість трамвайного господарства. Німецькі війська, коли настала вже їхня черга відступати, розібрали і вивезли частину рейок.

Спроби відновити кіровоградський (місто вже перейменували, причому неодноразово) трамвай були, але успіхом не увінчалися. Насамперед – через брак фінансування. А в 1967 році питання з трамваями взагалі закрили, прийнявши рішення, що тролейбуси – економніші та доцільніші. Цього року їх у Кіровограді як раз запустили.

Пам’ятник у самому центрі міста

У результаті міська залізниця функціонувала у місті приблизно 50 років, що не так уже й багато. Але пам’ять про єлисаветградський трамвай залишилася і вона цілком матеріальна. У 1997 році на вулиці Театральній (вона ж – Леніна та Дворцова до останнього перейменування), тобто на найвиднішому місці в центрі міста було встановлено пам’ятник першому трамваю (на головному фото). Пам’ятник знаходиться у доглянутому сквері поряд із міською «дошкою пошани». Дата встановлення не випадкова – міська влада таким чином відзначила сторіччя єлисаветградського трамвая.

Latest Posts