З початку заснування Іванівська вулиця (сучасна В’ячеслава Чорновола) мала «голос», як ніяка інша в місті. Причому цей голос був настільки потужний, що до нього прислухалися всі. Воно й не дивно, адже тут зароджувалась місцева преса. Таким чином вулицю по праву можна назвати «газетною».
Забудова вулиці велася поквартально, найбільше було одно та двоповерхових цегляних будинків житлового та громадського призначення. До наших днів на вулиці збереглися деякі будівлі.
Вулицю назвали в честь Св. Іоана у фортеці Єлисавети. У всі часи Іванівська була однією з найпрестижніших в місті, тут мешкали знатні й заможні люди. Практично кожен будинок на Іванівській пам’ятка історії та архітектури. Більше на kropyvnytskyi-future.com.ua.
Зародження друкарської справи на Іванівській
Одна з унікальних будівель знаходилася на розі з Дворцовою (Театральною) вулицею. Колись тут на другому поверсі був банк для зовнішньої торгівлі, на першому поверсі розмістився великий книжковий магазин Золотарьова.
Поряд стояв ще один двоповерховий будинок, який належав Бардаху. Перший поверх в ньому займав книжковий магазин Береславського, на другому розмістили читальний зал бібліотеки.
В газеті «Відомості Єлисаветграда» за січень 1898 рік писали, що відкриття громадської бібліотеки відбудеться в лютому. Приміщення для неї належало Бардаху.
До цього будинку примикають два двоповерхових будинки, у 1920 році там випускали кілька обласних газет: «Молодий комунар», «Сільське життя плюс» та інші. В інтер’єрі кімнат збереглася багата ліпнина на стелях.
В будинку поряд не атрибутивному, на другому поверсі розмістилася редакція газети «Кіровоградська правда». Його фасад виражається з поміж інших балюстрадами, глазурованою плиткою, яка вище вікон. До речі, це єдиний будинок в місті, де збереглися атлант і каріатида в приміщенні.
Лікарні в вишуканому стилі
На вулиці Іванівській привертає увагу будівля лікарні Самуїла Вайсенберга (нині Управління охорони здоров’я). Проєктуванням у 1898 році цієї будівлі займався місцевий архітектор Яків Паученко. Будівля вирізняється від інших своїми непропорційними формами, добре промальованою та витонченою ліпниною. Лікарня була відкрита для лікування жіночих хвороб.
У Держархіву області є збережена заява лікаря Абрама Когана до міської думи. Вона датована 1920 роком. В ній лікар просив надати йому дозвіл на будівництво двоповерхового будинку по Іванівській вулиці. Чоловік прагнув зробити в одній будівлі житлові кімнати з палатами лікарні.
Міська дума дозволила проводити будівництво. Проєкт був гарно розробленим, звели двоповерховий будинок, в якому житлові помешкання знаходилися в частині від вулиці. У витягнутому дворі створили спеціальне коридорне планування з палатами хворих. Кожна частина будівлі мала свій вхід. Анфіладне планування квартир, які розміщувалися на другому поверсі було сполучене з палатами хворих. Пізніше в будівлі проводили ремонтні роботи, тому зробили багато перепланувань, багатоквартирне житло знищили, так само як і оздоблення інтер’єрів.
На розі перехрестя вулицею Шевченка знаходилися одноповерхові будівлі. В перші роки, коли Україна отримала Незалежність, їх власником став народний депутат. Він дав наказ знести всі будівлі, які знаходилися там, та пообіцяв спорудити на їхньому місці молодіжний центр. На жаль цієї обіцянки чоловік не виконав.
Далі за перехрестям вулиць Іванівської й Дворцової, знаходиться двоповерховий будинок у якому тепер один з корпусів гімназії № 5. Це двоповерховий будинок, має форму прямокутника. Планувальна система будівлі — коридорне з розташуванням приміщень з обох сторін.
В підвіконнях будинку влаштовані великі ніші оздоблені ліпним декором. Завершує будинок карниз оздоблений різними архітектурними деталями.
У 1926 році вулицю Іванівську перейменували на Луначарського. Це підтверджувала пам’ятна дошка на стіні будинку на розі вулицею Дворцовою. Під час декомунізації дошку демонтували. У 1991 році Іванівська стала вулицею В’ячеслава Чорновола.
