Миколаївка – це відносно молодий район, який розташований у північно-західній частині Кропивницького. Серед головної особливості цього району є те, що більшість території – приватний сектор. Відрізняється гарною інфраструктурою, транспортною розв’язкою, низкою різних архітектурних будівель. Більше на kropyvnytskyi-future.com.ua.
Історія створення району
Миколаївка має статус невеликої робочої слобідки, у якій переважає приватний сектор. Є і багатоповерхівки, які почали будувати в радянські часи. Стосовно назви району, то деякі дослідники говорять про те, що назва поселення наречена іменем царя Миколи II.
Згідно з проєктом розбудови, вулиці району мали бути рівними й широкими. Всього планували 35 вулиць, серед яких розміститься парк культури, відпочинку, бібліотека.
Історія Миколаївки бере свій початок з 1909 року. Цьому підтвердження повідомлення в газеті «Голос Юга». В ньому йдеться про те, що в жовтні 1909 року міська комісія виїжджала для огляду місцевості для влаштування робітничої слобідки Миколаївки. Вимогам відповідає місцевість за залізницею. Вона має рівний рельєф. Відразу після візиту комісії почали розпланування району на квартали й двори.
Варто зазначити, що створення слобідки в місті повинно було задовольнити потреби з житлом 500 робітників заводів. Тобто в перших зведених будівлях їх повинні були заселити.
Якого року почали зводити будинки в цьому районі не знає ніхто. Історики й краєзнавці, тільки оголошують здогадки. Якщо звернути увагу на те, що писала газета «Голос Юга», то можна припустити, що розбудова району почалась у 1913 році. В публікації за 1914 рік говориться, що у цьому році влада планувала звести дуже багато будівель в місті, проте будівництво більшості споруд відклали на наступний рік.
Перша Миколаївка
Спершу слобідку назвали Миколаївкою. Хоча якщо розглядати план міста за 1914 рік, то чомусь там вона зазначена як Новомиколаївка. На цьому плані є і нові квартали робітничої слобідки.
У 1914 році в листопаді на черговому засідання міська дума розглядала клопотання жителів нового району міста Робітнича Слобідка, у ньому вони просили дати назву слобідці – Миколаївка, на честь царя Миколи II. Дума погодила нову назву.
Архітектурна спадщина району — народне училище
Станом на 1914 рік в новому районі Єлисаветграда проживало понад 1000 дітей, які не мали де навчатися. Тому робітники заводу Ельворті в котре звернулися до міської думи з клопотанням відкрити школу в Миколаївці. Під тиском містян прохання задовольнили. У 1914 році свої двері відкрило Миколаївське народне училище, яке вже в січні відвідували близько 100 дітей.
Тоді міська газета «Голос Юга» повідомляла, що у міському училищі на робочій слобідці перші заняття розпочалися 5 жовтня. Училище розраховане на 500 учнів. В ньому відкриті 2 класи.
У 1918 році в приміщенні цього училища квартирували січові стрільці. За радянської влади тут спершу відкрили восьмирічну школу №3, а пізніше середню школу. Кілька учнів школи стали Героями СРСР Другої світової війни.
У 1928 році в районі був відкритий птахо-яєчний комбінат. З років Незалежності України він перейшов в оренду, на його місці створили «Птахокомбінат».
У 1930 році в цьому районі брати Ельворті відкрили завод «Гідросила». Після відкриття на заводі були лише механічні майстерні, які з роками переросли в потужний завод з виробництва силових машин і компонентів гідросистем.
У 1960 році робітники заводу «Червона зірка» (перейменований «Гідросила») побудували парк ім. Крючкова. Свою назву парк отримав на честь тодішнього директора заводу. До будівництва парку були долучені робітники заводу, які працювали без вихідних. Парк видався на славу, й був найулюбленішим місцем відпочинку кіровоградців.
За досить короткий час він перетворився на справжній культурний осередок Миколаївки.
