Торговий дім, чи не одна з найгарніших будівель Єлисаветграду. Тут вівся активний розвиток бізнесу заможних людей. Велика будівля мала 3 поверхи. Перший був усіяний різними магазинами, на другому поверсі збиралася міська і приїжджа еліта, а на третьому жили люди. Звели Торговий дім наприкінці 1899 року поряд з великим мостом. Більше на kropyvnytskyi-future.com.ua.

Особливість Торгового дому

У книзі «Маленький Париж» автор пише, що будинок звели з цегли. Біля нього облаштували гарну гідроізоляцію. Від фундаменту стіни відділили свинцем, а від даху – карнизом виготовленим з білого каменю.

Цей будинок видався дуже гарним. Він приємно вражав, бо мав великі розміри. Його площа складала понад 1000 кв. метрів, складався з трьох поверхів, прикрашали будівлю великі підвали. Крім цього, будівля стояла на березі Інгулу, коли відбувалися паводки, то вода закривала повністю його перший поверх. Тож пізніше одну стіну зацементували.

В сучасному місті багато торгових центрів такої площі, але на той час Торговий дім вважався монстром, найбільшим у місті. Тим більше стояв посеред базару, в оточенні невеликих крамниць.

Власник Заславський мав у будинку власний магазин фабричних виробів. Але в першу чергу для нього дім був дохідним. На першому поверсі розміщувались магазини, на другому облаштували бюджетний готель. Квартири на третьому поверсі орендували містяни, приїжджі.

В магазинах на першому поверсі можна було купити все, що завгодно: одяг, будівельні матеріали. Варто зазначити, що в будівлі розмістилися й елітні магазини вин і продуктів. Велика ймовірність того, що за тих часів Торговий дім був великим гіпермаркетом причому розрахований на багачів. Люди середнього класу могли роботи покупки в магазинах на Дворцовій, базарі.

Всі хотіли нажитися

Чомусь до Торгового дому часто навідувались злочинці. Тут відбувалися крадіжки набагато частіше, ніж в простих магазинах. Так у 1907 році газета «Голос Юга» писала, що зловмисники поцупили мануфактурний товар з Торгового дому. Крадії змогли пройти ряд перепон й проникли в приміщення, там набрали найкращого товару на суму 500 рублів і зникли. До розшуку вжили заходи.

Через кілька днів в газеті написали, що поліція змогла знайти вкрадене й затримала 3 злодіїв. Двоє з них були селянами з Олександрійщини, третій – місцевий житель.

Якось Заславський знайшов працівника для свого магазину. Як виявилося він належав до банди злочинців, які працювали в великих крамницях на базарах, а потім виносили вкрадене у склад на цьому ж базарі.

За часів радянщини Торговий дім не змінився. На першому поверсі як і раніше були розміщені магазини, на 2 інших поверхах – комунальні квартири. Змінювалися лише вивіски.

Знищення легенди

Люди похилого віку, які застали роботу Торгового дому розповідали, що кілька разів будинок підривали, і ніяк не могли зруйнувати повністю. Інженер Вітт у звіті писав, що за дорученням міського виконкому у 1976 році були проведені роботи з руйнації підривним способом будівлі, яка знаходилася в аварійному стані й була не придатною до подальшої експлуатації. 

Далі Вітт зазначив, що під час підготовки до знесення було з’ясовано, що кладка з цегли мала підвищену міцність. У конструкції було багато стяжок, які забезпечили жорсткість коробки будівлі та ускладнили умови знесення. Все ж будівлю підірвали, якщо вірити звіту архітектора за один раз. Але до цього ще три дні проводилися пробні підриви у різних його частинах.

В серпні 1976 році в місті на кілька годин був перекритий рух транспорту, тоді прибрали всі тролейбусні лінії, евакуювали містян з берега Інгулу. Рівно о 15:00 відбувся вибух. Здорова будівля, яка простояла на березі річки практично 100 років рухнула. Таким чином знищили старе, на зміну якому прийшло нове.