У Кропивницькому є більше 200 будівель, які спорудили у ХІХ столітті
та на початку ХХ століття. За часи свого існування вони змінились, їх збільшили в об’ємах добудовами зі сторони основних фасадів, які розміщені в червоній лінії забудови вулиць, також зрівняли висоту з новобудовами. Варто зазначити, повідомляє сайт kropyvnytskyi-future, що деякі намагання архітекторів та будівельників зберегти у добудовах дух того часу старовинної будівлі можна вважати успішними, вони насправді заслуговують похвалу.
Гарний приклад добудова та розширення Державного банку на Площі Майдану. Були такі випадки, коли архітектор в проекті зазначав одне, а будівельники робили інше. Не змогли правильно підібрати колір цегли, не виконали тесання цегли та спростили декор. Є багато невдалих реконструйованих будівель, причиною цього було те, що будівничі не переймалися тим, яким буде фасад, вони шукали вихід з економії коштів відведених на роботу. В наш час збереглися досить багато будівель, які заслуговують уваги.
Будівля генерала Екельна
Вважалось, що ця будівля була найгарніша, дуже розкішна на той час. Залишки ідеального зразка повноцінної архітектури першої половини XIX століття знаходяться в стінах непримітної чотириповерхівки на розі вулиці Карпи. На першому поверсі розмістилась будівля, на другому школа №6. В наш час збереглось тільки напівкругле вирішення рогу будинку воно залишилось після капітальної перебудови у 1960-х роках.
Генерал-лейтенант і георгіївський кавалер Пилип Екельн був начальником штабу кавалерійського корпусу, який у 1829 році базувався в Кіровограді. В історичних документах це прізвище не згадується. Але все рівно в честь нього почали називати будинок, який на багато років став центром культурного життя міста. Особняк зробили з кам’яною двоповерховою будівлею все оформили в класичному стилі.
У той час кам’яні будівлі можна було перерахувати. Завдяки своїй надійності вони витримали сильну пожежу в 1834 році, яка опустошила велику частину міста. Вистояв у вогні будинок генерала Екельна, проте був сильно пошкодженим і в поганому стані його продали у 1847 році міській управі. Після капітального ремонту який обійшовся дорого, почали здавати дім в оренду, доходи пускали на різні потреби міста. Вже в 1960 році вирішили повністю демонтувати будівлю, і на її місці побудували чотириповерховий дім. Цією роботою займався видатний архітектор Олександр Возний.
Чотирьох об’ємний будинок
Будівля розмістилась на розі вулиці Паученка та Пашутінській, і насправді вона складена з чотирьох корпусів, які заблоковані в одне ціле. Збудували їх у різних стилях архітектури. Будівля має складну конфігурацію, велика в розмірах. Вона неатрибутована, тобто невідомий автор проекту та роки спорудження. Архітектура цієї споруди унікальна зроблена в мавританському стилі. Первісно у плані вона мала вигляд прямокутника зі зрізаним кутом. В ній навіть був великий балкон на мурованих цегляних стовпах.
Двоповерховий будинок Мойші Македонського
Він також не атрибутивний, на його парапетних стовпцях дахової огорожі вимурували цеглою монограму з літер «М». Про власника мало даних, відомо тільки те, що він був торговцем лісом. Первісні об’єми в радянські часи добудували, зробили в стилі електики, трішки використали елементи класицизму. Мурування здійснили з різноманітної цегли, фасади оздобили ліпним декором.
Зимовий театр
У 1865 році полковник Георгій Трамбіцький піддавшись вмовлянням дружин офіцерів вирішив побудувати в місті театр Трамбіцький був не архітектором, інженером, однак за два роки зміг звести будівлю, в якій знаходиться театр сьогодні. Щоправда, за 157 років від первісної споруди нічого не залишилося.
У 1865 році він полковник отримав дозвіл на будівництво цього театру, в свою роботу вклав душу. Тут все було продумано до деталей, для того щоб посилити звук в приміщенні замурував в підлогу велику кількість скляних пляшок. У стіни були вмонтовані глиняні амфори. Усе це давало гарний акустичний ефект, який приємно вражав глядачів певний час. Коли проводили відновлювальні роботи в 1970-х роках, пляшки амфор видалили, замість них стіни обшили фанерою. Місце для будування цього театру виділила міська влада 18 липня 1865 року в казну взяли 76 рублів.
Цей заклад став одним із перших кам’яних, стаціонарних. Первісний архітектурний стиль Зимового закладу мав домінуючі форми класицизму та частково барко. До 2013 року архітектура театру поєднувала електику радянського періоду, з історичними формами. Після проведеної реконструкції в цей час, фасади оформили по іншому, але все рівно стиль вдалось витримати.
Первісно споруда була мурована з керамічної цегли пластичного пресування, перекрили поверхи деревом, блоками. Спочатку компактний двоповерховий прямокутний корпус повинен був мати обрис латинського хреста.
Будинок Державного Банку
Відділення державного банку перший раз відкрили в Кропивницькому 1 червня 1894 року. З історичного нарису зрозуміло, що відділення було розміщене на Перспективній вулиці, будинок був тісний, незручний, до того ж при банку не було комори для зберігання грошей. Незабаром для відділення державного банку вирішили побудувати власне, спеціально пристосоване приміщення. Над проектом працював відомий того часу архітектор Антоній Томішко.
Головний фасад цієї будівлі складався з двох високих поверхів, балюстрада огорожі даху та балкони гарно поєднувалися. До 2017 року будівля використовувалась за призначенням. Свій первісний вигляд зберегли:
• камін,
• піч для опалення,
• стіни та підлога були облицьовані плиткою майоліки,
• мармурові сходи.
Особливу увагу привертало оформлення стелі, перекриття виконали у вигляді замкнутого склепу кесонного типу.
Будинок Соколових-Бородіних
Він розташований на розі вулиці Дворцової та Нейгауза. Власниками були Соколові-Бородіни, є припущення, що збудований в 1840 році. Приміщення робили з використанням різних архітектурних форм, більше в ньому класицизму. Відомо, що будинок на той час складався з двох частин, одна для проживання, друга з підвального приміщення. Нажаль будівля в наш час була повністю реконструйована.
Зі всієї вище викладеної інформації, можна зробити єдиний висновок, що Кропивницький має велику історію будівництва, тут більше приділяли увагу шляхетним стилям та нестандартним будівлям, це можна пояснити тим, що в місті жила еліта, яка постійно прагнула розкоші.
