Балашівка рахується великим мікрорайоном Кропивницького. Всього є дві Балашівки: Стара і Нова. Насправді ці райони хоч і мають одну назву, але вони різні. Про те, як виник район і цікаві факти про нього читайте далі в статті на kropyvnytskyi-future.com.ua.
Історія створення Балашівки
Раніше історики вважали, що район виник у другій половині 19 століття засновником села тоді був багатий Балашов, який зміг придбати декілька десятин землі. Землевласника привабила не тільки родюча земля, а й збут зерна на міжнародних ринках.
Завдяки активному продажу зерна тут побудували залізницю в напрямі чорноморських портів. Таким чином у верхів’ї Інгулу виникло село Балашівка. Але не так давно довели, що краєзнавці помилялися в цій історії створення, вірним тільки вони вказали прізвище засновника.
Річ у тім, що через 10 років після забудови фортеці Єлисавети Катерина ІІ вирішила трішки змінити плани заселення краю. Закон у 1764 році, який схвалив Сенат, визнав, що відстоювати землі Інгулу Війська Запорізького силами іноземців безглуздо. Тому і внесли зміни у плани заселення і наділення землею людей, який виявляв бажання жити у прикордонні.
Потьомкін очільник Катеринославського намісництва до складу якого входив Єлисаветград доклав значних зусиль до залюднення земель. Потьомкін розуміючи, що скоро розпочнеться війна з Туреччиною, був упевнений, що міцний тил – це запорука перемоги. Тому він заселяв міжріччя Дніпра і Південного Бугу.
Поселенці Балашова кріпаки?
Цей факт є, але аналізуючи всі дані, він сумнівний. Коли купець став поміщиком, міг отримати дворянство. Однак прізвище Балашов у списку дворян, які належали до Херсонської губернії не було. Малоймовірно те, що всі люди, які жили в цьому районі були кріпаками.
План околиць міста, який склав В. Собневський каже про те, що землями Балашівки володів Лишин і селяни-власники.
У подіях, які відбувалися з 1917 року до 1921 року Балашівка зберігала воєнний нейтралітет. Досвід громадянської війни залишився, у 1921 році поповзли чутки про те, що будуть включати село до міста, відбулося чергове розпалювання землі. Із Балашівки на хутори за колію переселилося багато сімей. Вони розділили садиби і утворили новий населений пункт, який назвали Новою Балашівкою.
Промисловість району
Ще в 19 столітті місцеві мешканці дізналися, що таке промисловість. Всі заробітчани, які жили в садибах у землянках на території району влаштовувались працювати на розробку Балашівських каменоломен, також копачами у кар’єрі глини для цегельних заводів. Крім того, люди мали змогу сезонно працювали на винокурні.
Розбудова залізниці стала великою подією, яка навіки збереглася переказами. Старожили говорять, що на будівництві залізниці працювали полонені турецькі воїни. Тільки на початку 20 століття Балашівка почала мати зв’язок з промисловістю. Селяни почали працювати на залізниці, заводах міста. У 1930 році в районі побудували греблю і після цього район включили в склад міста.
Над розбудовою нового району, який увійшов до складу міста займалися шахтарі, робітники заводу «Ельворті». Вони створили кілька вулиць. Повоєнний розвиток міста – час утворення районної промзони. У ній до 1991 року утворився потужний потенціал. Тут збудували велику кількість заводів: один займався виробництвом залізобетонних виробів, іншим випіканням хліба. Досить швидко з’явився молокозавод, фабрики, цехи, активний розвиток почали різні підприємства.
Взагалі Балашівка колись була мікрорайоном одноповерхової забудови. Найболючішим питанням для балашівців є вода. Для того, щоб зберегти її чистою, люди самотужки борються з відходами, які впливають на якість води.
