У столиці України діє 8 мостових переходів через Дніпро. Ця інформація підтверджується в офіційних даних. Кияни мають мости: Патона, Ланцюговий та інші. Однак Кропивницький зі своїм Інгулом нічим не поступається Славутичу, щобільше — перевищує його. У нашій невеликій області існує 12 мостів різного сполучення через Інгул. Серед них є один, унікальний, єдиний у всій Європі. Більше на kropyvnytskyi-future.com.ua.
Історія бере початок здавна
Понад 100 років тому, на обох берегах Інгулу почали виникати поселення, але між ними не було транспортних сполучень через річку. Складніше стало, коли у місті створили будівельний комітет. Він підпорядковувався міській думі. Очолили цей комітет поліцмейстер, інженер, архітектор та кілька гласних депутатів.
Одним з перших об’єктів, який збудували за розробками комітету був міст через Інгул, який найменували Великим. Таку назву дали через те, що ця споруда стала продовженням вулиці Великої Перспективної й з’єднала лівобережний Поділ з вулицями правого берега річки. На будівництво цього мосту виділив гроші у 1845 році кременчуцький купець Яків Слюньков.
Головні мости на Інгулі
У 1845 році розпочалося велике мостобудування у Єлисаветграді. Варто зазначити, що більшість транспортних та пішохідних мостів, мали власні назви. Тому перелічимо їх у порядку розташування.
Передмістя Лелеківку з Миколаївкою з’єднує 2 пішохідні переходи. Далі на вулиці Київській можна побачити маленький, але надзвичайно важливий кам’яний міст. Нижче нього розташували велику металеву кладку через яку постійно ходять жителі західної частини міста та Балашівки.
Продовженням колишньої вулиці Вокзальної є найбільший міст у Кропивницькому, який звели на початку 70-х років минулого століття. До цього неподалік нього був розташований дерев’яний міст, який називали Керкерупівським (на честь будівничого). Він з’єднував місто з Балашівкою.
Малопомітним, але дуже важливим у сполученні був ще один Піковський міст, названий на честь підприємця, спонсора гласного земства Піковського.
Дуже гарно вписався в архітектуру міста пішохідний, арковий міст, який продовжив вулицю Пашутинську. Колись містяни називали його Базарним, бо тільки перейшовши через цей міст можна було потрапити з одного базару на інший.
Нижче нього лежить міст, який називали Долинським, Кіровським. Чистоганівський пішохідний міст з’єднував вулицю Клинцівську з городами та садами на правому березі Інгулу. Цей міст був реконструйований у транспортну переправу і став складовою однією з головних автомагістралей вулиці Кропивницького та Яновського.
Кущівський міст слугував для з’єднання Кущівки з Пермською вулицею у районі пивоварного заводу. Всі ці споруди розташовувалися на Інгулі.
Зведення «Ейфелевого» мосту
Взимку 1863 року розпочалося активне будівництво першої в Україні залізниці. Відрізок зведення колії Бірзула – Єлисаветград взявся фінансувати німець Унген-Штенберг. Згодився на це він не спроста, бачив гарні прибутки для себе в майбутньому.
Виконанням робіт займалися найкращі французькі фахівці. Вони розробили проєкт спорудження сталевого мосту – віадуків інженера Ейфеля, який створив знамениту вежу у Парижі. Варто зазначити, що на залізницях Європи на той час віадуків Ейфеля ще не будували. Вперше це зробили на Інгулі.
Унікальність цього моста полягає в тому, що під час його зведення були застосовані вироби зі сталі, бетону, граніту.
Покриття віадука створили за допомогою спеціальних опор на висоті 90 метрів над рівнем води. Міст витримує великі навантаження, стійкий до ерозій, міцний. У цьому переконалися терористи.
Свого часу терористи-народники робили спроби підриву мосту, це сталося, коли по ньому повинен був проїхати потяг з російським царем. Але для того, щоб реалізувати план, їм знадобилася б велика кількість динаміту, яку неможливо навіть вкласти непомітно у сталеве тіло віадука.
Безсилими виявилися й гітлерівці. Вони хотіли зруйнувати міст у 1944 році, коли відступали. За період Другої світової війни конструкція витримала сильні артилерійські обстріли, удари авіації.
