Достовірно невідомо, коли перший велосипед проїхав вулицями міста Єлисаветград, і хто на ньому їхав. Але очевидно, що це сталося 1839 року, бо тоді в місті заснували «Єлисаветградське товариство велосипедистів-аматорів». Більше на kropyvnytskyi-future.com.ua.
Цікавий лист
Віце-президент товариства М. Лінденблюм написав листа до міської управи, в якому було зазначено, що на серпень 1896 року в товаристві зібралося 25 осіб. Серед них були відомі у місті особи: власник машинобудівних заводів Е. Бургард а Е. Ельворті. Практично кожен з цих членів мав по одному власному велосипеду, а Бургард мав два. У Яцути, Когана і інших велосипедів взагалі не було.
Суспільство також немало власних веломашин. Натомість був вчитель велосипедної їзди Петренко, який мав цілих три велосипеди і здавав їх напрокат. Яка взагалі була кількість у місті – ніхто не знав.
Документи державного архіву
У фондах області є два збережених документи міської управи видані 1896 року. В ньому є перелік осіб, які мали власні велосипеди. У ньому зібрано понад 80 прізвищ, у власності яких було 70 веломашин. Серед них є і головний ветлікар Зарцлав, учитель музики Нейгауз, Ельворті.
В іншому документі є той самий рік, який було направлено губернатору, там написано, що тоді було 100 людей, які мали транспорт. Міське управління хотіло дозволу у губернатора на встановлення щорічного збору по 10 рублів податку, з тих, хто мав по одному велосипеду. Ті, хто мав два і більше мали віддавати владі 15 рублів.
Кожен повинен зробити оплату до 1 травня, взяти номер на велосипед так, щоб його бачили пішоходи під час їзди. Хто не встиг внести збір до 1 травня, платив штраф – подвійну суму. Якщо людина вирішила продати велосипед, то номер залишався за новим власником.
Податки не платили поштові робітники, військові, поліцейські, на яких вони виконували службові обов’язки. За триколісні також не потрібно було платити збір, оскільки вони були дитячими. Крім того, на дитячі не потрібно було оформляти номери.
Дані за 1904 рік показують те, що кожен рік власники сплачували до міської скарбниці збір 80 рублів. Були люди, які не платили, це вдавалося завдяки тому, що вони не ставали на облік в управі і не отримували номерів. Тож, коли потрапляли такі люди поліцейським на очі, їх затримували і відбирали транспорт.
У 1906 році видали єдиний для всіх податок на велосипеди, в газеті «Нова Хвиля» є про це інформація.
Відкриття велосипедного треку
Весною у 1906 році на Кавалерійському бульварі, де проводили навчання юнкерів, зробили велосипедний трек з оплатою за вхід 10 копійок. На ньому проводились навчання велосипедної їзди, також надавали послуги дрібного ремонту. Власником треку був місцевий багатій Аксенфельд. Крім того, щоб привабити більше людей власник вдавався до певних хитрощів, він влаштовував різні перегони на яких давали призи.
Перша ДТП на велосипеді
Часто велосипедисти порушували правила дорожнього руху, полюбляли їздити тротуарами і здійснювали наїзди на пішоходів. В газеті «Голос Юга» пишуть, що весною 1908 року чоловік, який їхав по тротуару збив 7 річну дівчинку завдавши їй серйозних травм. Чоловік втік з місця пригоди.
Велосипедне радянське товариство
Першим товариством в Радянському Союзі був «Спартак». Його члени постійно брали участь в різних пробігах. Особливо важлива подія відбулася у 1957 році, коли члени «Спартак» в честь відкриття ХХІІ з’їзду КПРС подолали маршрут Кіровоград-Одеса-Миколаїв-Кіровоград. Всього проїхали понад 709 кілометрів.
Після цієї події в місті все частіше почали влаштовувати змагання на велосипедах, та долали довгі маршрути. Таким чином цей вид двоколісного транспорту був поширеним серед містян.
