Гайворон — це справжнє місто-музей, яке відоме далеко за межами України, своєю легендарною вузькоколійкою. Вона простягнулась по території трьох областей, має довжину 440 км. Бере свій початок у смт Рудниця, проходить через місто Бершадь та Гайворон і закінчується в Голованівську. Більше на kropyvnytskyi-future.com.ua.
Як створили Гайворонську вузькоколійку?
У країнах, які утворилися після розпаду СРСР звичайна ширина залізниці складає 1 метр 52 см. А ширина Гайворонської вузькоколійки – 75 см. Раніше будували вузькоколійки, бо на одних шпалах можна було зекономити, та й будувати легше.
На Гайворонській вузькоколійці перевозили: зерно, граніт, робітників з кар’єрів. На роботу до міста їздили зі всієї округи, адже тільки на теплотягоремонтному заводі працювало 2000 осіб, стільки ж і на залізниці.
Гайворонську дорогу запустили в 1886 році. Залізниця спочатку була частиною вузькоколійної мережі приватного «Південного товариства під’їзних шляхів». Цю приватну компанію заснували у 1886 році, а реорганізували у 1892 році. Крім вузької колії, їй належали ширококолійні ділянки в Одесі та Вінниці. Будівництвом вузькоколійки керували інженери Яловецький та Нікітін.
У Центральній Україні будівництво мережі залізниць, які в кількох місцях перетиналися з залізницями широкої колії, тривало безперервно протягом десятиліть. У 1897 році на з’єднанні всіх під’їзних шляхів побудували головні майстерні для ремонту потягів.
У 1900 році відкрили вузькоколійну лінію Житомир-Первомайськ, довжина якої сягала 465 кілометрів. Вона поєднувала станції Бердичів, Калинівку, Гайворон та інші. Пізніше, з’явилися залізничні розгалуження. Майже одночасно Гайворон з’єднали вузькоколійною лінією зі станцією Рудниця. Через певний час, коли в цьому місті з’явився локомотиворемонтний завод, його почали звати столицею вітчизняних вузькоколійних залізниць.
Для того, щоб подолати 77 км відстані між Рудницею та Гайвороном, пасажирам потрібно їхати 4 години. Завдяки мальовничим пейзажам, подорож перетворювалась на справжнє задоволення.
У 1937 році головні ремонтні майстерні перейменували на Гайворонський паротягоремонтний завод. Він став єдиним в радянському союзі підприємством, яке спеціалізувалося на ремонті паротягів вузької колії.
Занепад та відродження Гайворонської залізниці
У 1950 роках відбувся розквіт вузькоколійок, не оминуло це й Гайворонську. Дослідник залізничного транспорту Павло Кашин стверджує, що тоді в мережі вузькоколійок було 3 локомотивні депо – Холонівська, Вінниця, Гайворон.
На початку 1960 року розміри залізничної мережі у Центральній Україні поступово зменшувалися. Першою була втрачена ділянка вузькоколійки Бердичів-Холонівська. Її не “перешивали” під широку колію, а просто зруйнували. Замість цієї лінії ввели в дію ширококолійну лінію Калинівка – Старокостянтинів. Ця гілка була неелектрифікована, в результаті її просто закрили.
Після цього почали «перешивати» під широку колію ділянку Вінниця – Гайворон. У Гайворон широка колія прийшла у 1980 році. Після цього, місто стало єдиним центром вузькоколійної залізниці, крім цього, тут розмістили локомотивне і вагонне депо.
Кінцевою станцією Гайворонської вузькоколійки стала станція Голованівськ у Кіровоградській області. Станом на 2020 рік у Голованівськ двічі на тиждень приходив приміський поїзд від станції Помічна.
У 2022 році розпочали розвиток Гайворонської вузькоколійки, провели ремонт посадкової та пасажирської платформи станції. У рамках оновлення 130-кілометрової залізниці виклали тактильну плитку.
Крім цього, поставили першу партію вузькоколійних залізобетонних шпал для ремонту дільниці Гайворон-Голованівськ.
