Завдяки кропивницькому історику Олександру Жосану сучасні кропивничани мають змогу дізнатися, який транспорт використовували їх прадідусі і бабусі. Історик написав нарис «Громадський транспорт Єлисаветграда-Зінов’євська-КіровоКірово в ХІХ та ХХ століттях».
Чоловік працював довгий час над цією роботою, вона була представлена містянам у 2021 році. В нарисі є багато фотографій і документів, він став першим великим дослідженням історії транспорту у Єлисаветграді. Більше на kropyvnytskyi-future.com.ua.
Цікаві факти про єлисаветградський кінний транспорт
Багато сучасних людей думають, що з моменту заснування по Єлисаветграду курсувала велика кількість транспорту. Якщо опиратися на нарис, то можна сказати про те, що починаючи з 40-х років минулого століття, головним видом транспорту став кінний. Тільки через 25 років у Єлисаветграді почали курсувати тролейбуси. Майже з початку заснування міста людей і вантажі перевозили кіньми.
В нарисі, який написав історик є цілий розділ, який присвячений кінному транспорту. Сучасні люди навіть не здогадуються про походження слова «гужовий», а все просто. «Гуж» – означає петлю, яка з’єднує глоблі з хомутом, за її допомогою можна було вести коня. У більш широкому значенні гужовий транспорт – це транспорт на живій тязі.
В якості головного транспорту в місті використовували не абищо, а справжні екіпажі, які мали цікаві назви: ландо, коляски, брички. Що стосується людей представницького класу, то вони обирали для їзди виключно карети.
В Єлисаветграді з початку існування міста найбільше використовували звичайні вози. За тим, як працює кінний транспорт завжди активно стежила міська влада. Відразу після збільшення попиту на такий вид транспорту у владі склали перелік правил їзди. Всіх водіїв, які не дотримувалися правил руху, або неправильно припарковували коней з візками в недозволених місцях, штрафували.
Візники полюбляли стояти на головних вулицях. Але влада категорично забороняла це робити, задля дотримання санітарних норм в місті. Крім цього, візники в процесі їзди повинні були дотримуватися дистанції, не перевантажувати тварин і не знущатися над ними.
Що стосується перевезень по місту пасажирів, то до лікарні на Валах, Кущівку можна було потрапити за 20 копійок. Якщо людині потрібно їхати за межі міста, то тоді брали погодинну оплату. Особливо не вигідно було користуватися послугами кінного транспорту в нічний час, бо там був занадто високий тариф.
Варто зазначити, що гужовий транспорт здіймав на бруківці, яка стелиться вздовж різних районів міста сильний гуркіт. Коли на вулиці була погана погода, дощ, сніг, то вулиці були просто непрохідні.
Розвиток трамвайного транспорту
Олександр Жосан в своєму нарисі трішки розвінчує міф про перший чи другий трамвай імперії. З’явився цей вид транспорту у місті в 1897 році. Спочатку влада розглядала проєкт трамвая на кінній тязі, але прогрес взяв верх, і з’явився трамвай на електричній.
Понад 10 тисяч рублів інвестував відомий київський купець Бродський в розвиток трамвайної колії Єлисаветграда. Тоді в короткий час збудували всю трамвайну інфраструктуру, депо, проклали колії. За три роки після запровадження цього виду транспорту збільшили кількість вагонів до 20, вони були відкритими, не мали вікон, але пільги вже були. Пільги надавали поліцмейстерам, тим, хто розносив телеграми, і не мав права займати сидячі місця. За перші 4 роки роботи трамвая в місті перевезли 2 тисячі пасажирів, але справа активно розвивалася. І вже у 1931 році трамвай приніс прибуток, який склав 160 тисяч карбованців, крім того, в рік він перевозив понад 7 мільйонів пасажирів. Єлисаветградський трамвай курсував і в роки війни, його навіть відновлювали німці, але все ж зупинили, бо був великий брак електроенергії. Коли війна закінчилася, влада не захотіла відновлювати цей проєкт, рейки вивезли з міста.
