На берегах Інгулу в самому центрі України розташоване тихе, затишне місто Кропивницький. Його заснували ще за часів правління імператриці Єлисавети. В ті часи, повідомляє сайт kropyvnytskyi-future, Кіровоград (колишня назва) мав воєнне значення, адже фортецю побудували задля захисту Південної України від кримсько-татарських завойовників.
Влітку 1769 року у фортеці перебував зі своїм штабом великої армії Петро Румянцев. В 1782 році сюди прибув з робочим візитом Григорій Потьомкін, а пізніше він навіть збудував будинок у нашому місті. Відвідували форт Святої Єлисавети кошові отамани та січовий старшина козаків. У 19 столітті місто втратило своє стратегічне значення. Сьогодні воно має новий вигляд. Кропивницький розрісся в зелені парків, скверів. Його красу пейзажів не один раз описали у віршах письменники.
Туристів притягує історичний пам’ятник – форт Святої Єлисавети. Саме він рахується однією з важливих пам’яток міста, яка свідчить про велику колишню міць фортеці. До наших днів тут збереглись багато земляних валів, кузні, будинки офіцерів. У XIX столітті все було інакше, люди жили своїм життям будували, працювали на той час, так, як було заведено. Саме тоді розпочався активний період розвитку церков. У Кропивницькому та області все тільки почало будуватись. Пам’ятки які залишились і у наш час все більше цікавлять туристів, простих людей. Одна з таких знаходиться у Світловодському районі Кіровоградської області — це Свято-Преображенський собор.
Пророк Давид колись, сказав важливі слова: «Якщо Господь не допоможе, марно трудитися людині». І якщо цей вислів перефразувати, то тільки провидінням Божим змінилось життя нашого земляка, колишнього настоятеля храму, що у селищі Куколівка Олександрійського району, отця Митрофана. Ієромонах виконав свою духовну місію та вирушив до сусіднього Світловодського району, у село Талова Балка, де нині стараються відновити одну з самих надзвичайних, цінних пам’яток архітектури XIX сторіччя, яку охороняє держава. Річ про Свято-Преображенський собор. Тут разом за нашими монахами отець долучився до відновлення святині.
Враження залишаються на все життя
Поїздка до Талової Балки колись була організована для паломників та туристів, всі хто в ній був говорили про те, що вона пройшла насичено і цікаво. Подорож була не довгою, це сусідній район, насправді вона виправдала всі сподівання її учасників. Від перших хвилин відвідування в селі довкола все заворожує. Сама природа потурбувалась про те, щоб серед широкого степу пролягла підковоподібна балка де посередині розмістився високий пагорб.
У долині мальовниче озеро по краях якого дивовижні луки та змішані галявини листових і хвойних лісів. Окрасою такого ландшафтного поєднання виступає православна церква, що здіймається над пагорбом у центрі мальовничого села. За програмою подорожі людей запрошують на молитву, потім проходить огляд та ознайомлення з історією старої святині, а на завершення – всі можуть почастуватись у монастирській трапезній.
Що є візитівкою практично закинутого села?
Кажуть, що візитівкою багатьох країн світу є храми. Ці неймовірні й часто унікальні витвори, які люди робили своїми руками стали пам’ятниками, вони надовго залишаються в людській уяві. Саме таким у Таловій Балці є Свято-Преображенський храм. Велика, унікальна перлина, яку надихнули вірою сотні людей, вражає своєю красою, чимось нагадує розкішний, панський маєток. І це при тому, що майже сторіччя церква пуста, вона не працює, її практично зруйнували, та забули про неї. В тім, навіть не дивлячись на це, вона в будь-яку пору року – розкішна. Про дива, які були в ній переповів ієромонах Митрофан.
Від Озер до Талої Балки декілька хвилин
Щоб дістатися цього унікального місця з Олександрії, та своїми очима подивитись на храм, треба подолати великий шлях. Мінімум годину потрібно їхати автобусом, якщо з Кропивницького, то теж потрібна година часу. Від Озерської сільської ради Світловодського району всього 10 хвилин дороги. Село має цікаву історію, сьогодні тут практично ніхто не живе. У 1886 році воно було центром Таловобалківської волості Олександрійського повіту Херсонської губернії. Тут жило до 1577 людей на 225 дворів. У православній церкві було 4 лавки. З року в рік кількість місцевих людей зменшувалась. На даний час у ньому живе лише 30 осіб переважно люди похилого віку. Останні роки демографічна ситуація в селі тільки погіршилась. Все змінилось в кращу сторону, коли відродили старий храм, село почало оживати.
Нове в історії талівської святині
Деякі з найбільше дивовижних церков і соборів прикрашають місце свого розташування десятки років, а деякі уже більше кількох тисячоліть. Свідками історичних подій протягом двох віків є храм у Таловій Балці, який працював з 1806 року. Історія його забудови й розвитку, життя людського, різнопланова, наповнена подіями. Нова історія почалась у 2012 році. На той час з Кривого Рогу сюди приїхало троє монахів на чолі з отцем Серафимом. Він розповідає, що тоді храм був у поганому стані, словами передати важко. Про те, що поряд з ним було кілька монастирських корпусів, мова навіть не велась, адже давно ці споруди перестали існувати. Для життя монахів придбали кілька старих хатин. І відтоді почали відроджувати святиню. Священнослужителі зробили багато роботи:
- Вибрали та вивезли все сміття, цеглу.
- Вирубали чагарники.
- Привели до ладу подвір’я.
Реставрувати не бралися, бо потрібно було відновити документи на будівлю, крім того, коштів на це все не було. В результаті спершу поблизу наполовину зруйнованої церкви звели невеликий дерев’яний храм, що почав працювати восени 2013 року. Три роки тому в ньому проводили богослужіння. А приблизно у 2014 році завдяки небайдужим людям приступили до повної реставрації храму.
Початок відродження
Нині церква стоїть посеред лісу. Тут тривають реставраційні роботи, поставили вікна, завершили відновлення куполів. У цілому роботи багато, більше ніж десять монахів та небайдужі люди з сусідніх сіл працюють над відродженням храму. Митрофан розповів також, що можливо згодом тут почне діяти повноцінний монастир. Місце для чернецтва тут ідеальне, немає метушні, тихо. Монахи змогли створити для себе необхідні умови для життя, завели ферму, тримають кілька корів, свій город.
Перший камінь в будівництво Свято-Преображенського собору заклали ще в 19 столітті 1803 року. Звели та освятили все за три роки. Головним в роботі був Федір Бориславський. Був він заможною людиною, військовим, брав участь в багатьох походах. Будувати собор почав тільки після видачі йому землі Катериною. На той час – це був найгарніший храм для туристів, справжня окраса області. На жаль, Федір Боровський не дожив до кінця будівництва. Поховали його під склепом, який знаходиться під храмом. В 90-ті роки церкву зруйнували, пограбували. Мощі Боровського не збереглися, але храм таїть багато таємниць, бо під ним розташоване велике підземелля. Серафим та Митрофан підтвердили цю інформацію, говорять, що якщо будівлю відновлять, то потрібно проводити археологічну розвідку, і можливо відновити старі тунелі.
Якщо брати роботи провідних дослідників, то церкву збудували за проєктом архітектора Родіона Казакова. У Москві є точно така сама церква. Щоправда, її збудували у 1804 році, а нашу в 1806 році. Це дозволяє припустити, що був один проєкт, і згідно з ним зводили всі інші собори.
Церковний передзвін більше не чути
Десь на початку 1920 року передзвін в Таловій Балці стало взагалі нечутно. Церкву зачинили. А до того в народі її називали «п’ятикуткою», бо поблизу були розташовані три приміщення. Під ними монастирські келії. До слова вона пережила Другу світову війну. Навіть німці не наважились її зруйнувати, своїх полеглих бійців хоронили на схилах пагорба, де вона збудована.
Пізніше їхні потомки не один рік приїздили в Талову Балку за останками полеглих воїнів. У 30-ті роки радянська влада перетворила собор на склад зернових, але на стінах збереглись фрески з образами євангелістів. Відтоді церква стоїть пустою. Але весь час про неї ходять старі перекази. Місцеві люди говорять, що церква дуже глибока і висока. Цей факт підтверджують архівні документи. Під землею є великі ходи, які ведуть до озера.
Тил Богдана Хмельницького
Місцеві мешканці говорять про те, що назва села була придумана неспроста. Саме тут проходив обоз Богдана Хмельницького і коли він наступав на Жовті Води, Суботці створив собі такий тил. Потрібно сказати, що такі села повинні притягувати до себе туристів, краєзнавців. Тиша та спокій, які панують в крихітному селі, спонукає подивитись на цю первозданну красу, тут можна сховатися від міського напруження.
