6 листопада 1986 року о 3:02 години на залізничній станції Користівка, яка розташована в селищі Приютівка Олександрійського району, сталася найбільша залізнична катастрофа XX століття. Більше на kropyvnytskyi-future.com.ua.
Подробиці катастрофи
Внаслідок порушення правил руху локомотивною бригадою потягу та не вірних дій чергового станції, відбулося зіткнення двох пасажирських потягів Кривий-Ріг та Київ-Донецьк. Подія відбулася за кілька метрів від посадкової платформи Користівського вокзалу.
Електротяг та кілька вагонів перетворилися на купу металу. За словами свідків сила удару була такою, що 28-тонний електротяг донецького потяга став вертикально, а інший витиснуло в пасажирський вагон, де знаходилося понад 100 людей.
Для розбору вагонів залучили потужні тягачі, ними почали їх розтягувати. Проте розірвати вагони не вдавалось, бо метал дуже сильно переплівся. Навкруги був справжній жах, люди кричали, плакали.
За тривогою викликали всіх залізничників. Лідія Назаренко тоді працювала в ремонтній бригаді. Вона розповіла, що від побаченого непритомніли досвідчені рятувальники. Частини тіл пасажирів були розкидані за кілька метрів від місця зіткнення.
У результаті цієї катастрофи загинуло 44 особи, понад 100 людей поранено. На місці загинули переважно пасажири криворізького потяга. Всіх поранених швидкими доправляли в Олександрійську міську лікарню. Там одразу викликали всіх хірургів, травматологів, анестезіологів. Світлана Письменна на той час була завідувачем хірургії, жінка гарно пам’ятає, як проводили сортування хворих на санпропускнику.
В травматичному відділенні лікарні запрацювало 2 столи, в операційному 3 операційних столи. Понад тиждень лікарі не виходили з лікарні, виходжували післяопераційних хворих.
Про трагедію знало лише вузьке коло людей. Преса, радіо, телебачення не обмовили й слова. Місцевим жителям села, лікарям влада заборонила говорити й повідомляти в будь-які органи про трагедію.
Наступного дня після трагедії мешканці Приютівки, як і інших населених пунктів області, замість жалоби за загиблими в катастрофі, провели парад з нагоди чергової річниці жовтневої революції у Росії.
Що встановило слідство?
Слідство цієї трагедії тривало 1,5 місяця. Всю провину поклали на плечі машиніста та помічника Криворізького потяга. Слідство нібито довело, що обидва заснули. Ніким не керований потяг пройшов на всі заборонені сигнали світлофорів. Член Верховного суду СРСР Микола Селіванов виніс вирок засудженим – позбавлення волі на 15 років.
Однак на спеціальних форумах залізничників версію слідства ставлять під сумнів. Зокрема є інформація, що 38-й потяг запізнювався. Чергова подумала, що встигне прийняти 635-й і розробила йому маршрут. Жінка забула про це, та переробила маршрут для 38 потягу. Таким чином червоний загорівся тоді, коли 635 потяг під’їжджав до вокзалу.
Варто зазначити, що у 2013 році служба новин ТСН вирішила зайнятися власним розслідуванням катастрофи, журналісти прибули до Користівки. Хотіли поспілкуватися з жінкою, яка під час катастрофи була черговою на станції Користівка, координувала рух обох потягів. Але на жаль жінка відмовилася говорити з журналістами, вона пояснила, що для неї це дуже важкі спогади.
Коли журналісти телевізійної служби новин спробували поговорити з керівництвом Одеської залізниці, до якої тоді належала Користівська залізниця, ті теж відмовилися спілкуватися. Пояснили лише те, що не бажають розкривати «службову таємницю», крім того, не хочуть, щоб пасажири вважали, що залізничний транспорт небезпечний.
На жаль міська влада не сприяла розслідуванням, бо напевно вважала, винесений вирок у 1986 році справедливим.
